Розділ «СУБОТА, 24 ВЕРЕСНЯ»

— Ні! — зойкнув він. — Ні!

Моріс двічі вдарив його кулаком по обличчю.

— Ти там не дуже, — озвалася Зезета. — Це ж хлопчак.

Моріс відпустив Філіпа і з якимсь подивом глянув на нього.

— Я… я вас ненавиджу! — пробелькотів Філіп.

— Послухай, парубче… — нерішуче сказав Моріс.

— Ви ще побачите, — вигукнув Філіп, — усі побачите! Вам буде соромно.

Він вибіг у коридор, увійшов до своєї кімнати й двічі обернув ключа у замку. Потяг котився, пароплав підіймався й опускався, Гітлер спав, Івіш спала, Чемберлен спав, Філіп упав на ліжко й заплакав, Здоровань Луї насилу плентався, будинки, будинки і знову будинки, голова його палала, та він не міг зупинитися, йому потрібно було йти серед цієї підступної ночі, яка чатувала на нього, серед цієї жахливої шамкої ночі, Філіп ридав, в нього не було сил, він плакав, він чув, як вони шепочуться за стіною, він не міг навіть ненавидіти їх, він ридав, викинутий у холодну й жалюгідну ніч, в ніч сірих перехресть, Матьє прокинувся, устав з ліжка й підійшов до вікна, він чув шепіт моря, він усміхнувся цій прегарній молочній ночі.