— Очевидно. У вас інша думка?
— Нонсенс! Виходить, два сторіччя тому контакт з ним було вже встановлено, а потім раптом представники іншої цивілізації кидають його до в’язниці, в бункер, звідки він утікає через двісті літ! Якщо Демон такий могутній, а за вашими словами він справді могутній, то чому дозволив себе захопити? І чому він не вступає в контакт з нами після свого визволення?
— Ну, він… просто злий на нас. Розбереться — зрозуміє…
— Скоріш він уже контактує з кимось із людей, — сказав я. — Наприклад, із Зо Лі… Тільки мені здається, Демон — не жива істота.
— Немає значення, — сказав Шахов. — Ви ж кажете, що вік об’єкта “Зеро” — близько трьох мільярдів років. Жодна жива істота не може існувати так довго, зберігаючи життєздатність, та й автоматичний пристрій також, якщо ви натякаєте на автомат.
— Чи багато ми знаємо про можливості розуму, який існував стільки літ тому, — філософськи завважив Інджич. — А якщо, Яне, наш Демон та справді древній робот?
Шахов похмуро посміхнувся.
— Ви невиправні, вибачте. Веселого тут, звичайно, мало. Контакт з Демоном може погано скінчитися, якщо він навіть “божевільний робот”, який пролежав забутим чи законсервованим стільки літ, у що я не вірю. Ви маєте рацію в тому, що ми не знаємо можливостей розуму, обличчя якого навіть уявити неможливо. Мене насторожило, що ви так легко розмірковуєте про це. Уявіть, що Демон насправді “робот”, і цей ваш Зо Лі може будь-як керувати ним. Новий Аладдін! Яке зло він скоїть завтра? Сьогодні? За годину? З Америки Демон ішов через Атлантику досить мирно, океан не заселений так, як материки. Але в Європі десятки заводів, енергостанцій, таймфагів, міст і селищ! Вибух одного таймфагу, що працює на далекий космос, рознесе, розметає півматерика на шматки! Ви уявляєте наслідки такого “контакту”?!
Ромашин мовчав, постукуючи по столі щиколотками. Я боровся з болем у потилиці й думав про те, що Демон — моя остання справа на посаді начальника відділу безпеки. Остання справа…
— Ми готові дати “Шторм” по сектору, — мовив нарешті директор УАРС. — У будь-яку хвилину. Але за існуючих обставин він буде неефективний і викличе паніку в районах його, застосування.
— Боюсь, “Шторм” по сектору — слабкий захід, — похитав головою Шахов. — Необхідна тривога по всьому Управлінню.
— Рано, — вперто сказав Ромашин.
— Не було б пізно. Завтра я скличу екстрену нараду консультативної комісії Ради безпеки з цього питання. Будьте готові доповісти про вжиті заходи.
Ромашин кивнув.
— Я можу йти? — запитав я. Усі троє поглянули на мене.
— До побачення, — сказав Шахов.
У кабінеті я знову прийняв вітальгін і став чекати на дзвінок Гната. А за кілька хвилин подзвонив Гриффітс.
— Ти сам?
— Сам, — буркнув я. — Ближче до справи. Щось скоїлося? Останнім часом ти дзвониш і сповіщаєш мені лише погані новини.
— Так, ти маєш рацію, скоїлося. Хтось проник у підземелля лабораторії і викрав із “Сейфа” усю вцілілу документацію, як розшифровану, так і неопрацьовану.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Непрохані гості » автора Василь Головачов на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯН ЛАПАРРА“ на сторінці 4. Приємного читання.