Розділ «ЯН ЛАПАРРА»

— Я уже подумав про це, але, хоч і не спеціаліст з голографії та об’ємного відеомоделювання, гадаю, що все ж на КОТа наш незнайомець не схожий. Але нехай це буде навіть КОТ, тоді виникає одразу кілька запитань: хто управляв “привидом”, яким чином він залишився непоміченим оперативниками, чому пішов на цей фарс із “конструктором тіней”… Утім, чому — зрозуміло, не хотів контакту з нами, як і Зо Лі на Ховенвіпі.

— Ось і цього разу “незнайомець” — КОТ Зо Лі, - Басилашвілі всміхнувся у вуса. — Я не стверджую, що так усе й було. Першим спливає на думку не найпростіше і не найправильніше пояснення. Можливо, та людина справді може таймфагуватися в будь-яке місце без ТФ-кабін.

— Тоді це не людина.

— А хто, Демон?

— І не Демон. Ви ж самі сказали, що Демон — це всього-на-всього зона активного поглинання енергії. Ні, наш пан Зеро може виявитися ким завгодно, хоча тут я, здається, вторгаюся в галузь казки. У вас є якісь дані, Що можуть знадобитися в подальшій роботі відділу?

— Скоро ти там? — погукали експерта з ніші.

— Зараз, — Вахтанг, озирнувшись, зітхнув, знизав плечима. — Ігор обчислив геодету руху Демона, але потрібної точності не досяг, через те й нервує. Він вважає, що Демон при насиченні підіймається у стратосферу і навіть вище — в іоносферу, а “зголоднівши”, опускається в нижні шари атмосфери. Пробували засікти його слід?

— Інверсійний? Туманних і хмарних смуг над Новгородом хоч відбавляй, але які з них мають стосунок до слідів Демона, так і не дізналися.

Басилашвілі кивнув, постояв трохи і пішов у нішу.

Виклик директора застав мене у коридорі, коли я прямував у центр оперативного управління до Калашникова.

— Зайди, — коротко сказав Пилип і відключився, коли я відповів на виклик. А у мене знову боліла голова. Ох і погана це штука — передчуття нової біди! Ніяк не звикну. Втім, якщо б звик — Пилип першим порадив би йти з Управління. Байдужі рятувальники — вже не рятувальники…

Я знайшов Гната по зв’язку і повідомив йому про готові розрахунки передбачуваної траєкторії Демона.

— Зараз я завітаю до тебе, — мовив Гнат із стомленим виглядом. — Більше нічого?

— Перевір лінійні відділи УАРС Новгородської області: чи не траплялося до катастрофи з поїздом інших випадків.

— Нам би сповістили.

— І все ж перевір. Про дрібні аварії могли б і не повідомляти. Відносно Зо Лі — нічого?

Гнат поглянув мені в очі, потім знехотя проказав:

— Він був під Новгородом.

— Що-о-о?!

— Він сів у швидколіт місцевого відділу, коли ми оголосили пошук”. Відрекомендувався екіпажу як представник слецсектора. А коли пілот засумнівався, Зо Лі “вгамував” його прийомом “сон”, як і двох інших співробітників відділу. І спокійно зник після відбою тривоги.