Розділ «ПИЛИП РОМАШИН, директор УАРС»

Гнат провинно нітився під моїм поглядом. Невже так розслабився на Землі, що перестав звертати увагу на “дрібниці”? Забув, що дрібниць у нашій роботі, хоч який тривіальний це висновок, не буває?

— Час від часу не краще! Ви хоч уявляєте, чим це пахне? Спочатку стрілянина на Ховенвіпі з “дракона”! Тепер ще ці два випадки! Та ви що? Чому досі невідомо, хто стріляв і нападав?

— Пошук ведеться, — тихо сказав Лапарра, стиснувши зблідлі губи. — За деякими даними, це все справа рук однієї ж і тієї людини, а саме — Зо Лі.

— Блискуче! Залишається тільки з’ясувати у нього самого. Де він, до речі? Не знаєте? А хто знає? Якщо не знає керівник відділу безпеки, то навіщо взагалі цей відділ в Управлінні?

Лапарра мовчав. Гнат хотів щось сказати на його виправдання, але я зупинив його жестом.

— З розшуками Зо Лі треба кінчати. Оголосіть “Штурм-пошук” по всій Системі, але знайдіть його! Людина — не голка!

— А я гадав, справа не в ньому, — все-таки вставив Гнат. — Точніше, не тільки в ньому. Хтось ще “грає” під нього…

Лапарра поморщився.

— Бездоказово, Гнате. “Роздвоєння” Зо Лі — ще не аргумент на користь твоєї ідеї. Я вважаю, що Зо Лі Оволодів якимсь секретом лабораторії, що дає йому змогу гуляти по Землі безкарно та ще й стежити за Демоном. Усі його дії — за межею людських можливостей. Нормального професіонала ми давно взяли б. Комунікаційна служба тричі засікала його в Європі, і щоразу він зникав від спостереження!

— Ну, щодо “надлюдських” можливостей ти перебільшуєш. — Гнат посміхнувся. — Реакція у нього, скажемо прямо, чудова, але й ми дещо вміємо.

Він спритно нагнувся, стрибнув через мене (я сидів у кріслі), безшумно приземлився і… щез! Принаймні так мені здавалося зі сторони. Насправді ж він застосував прийом “тінь-маскування”, один із найважчих прийомів тайбо, розрахованих на миттєвість рухів, які практично не схоплює оком спостерігач.

— Браво! — похвалив Гриффітс і двічі ляснув у долоні.

Гнат вийшов із-за спини спантеличеного Калашникова.

— Цирк! — буркнув Лапарра несхвально.

Насправді він був задоволений, а я подумав, що мій син ще зовсім дитина, хоч і має фізичні дані дорослої людини. Щоправда, мені також приємно бачити його в формі… не забути б поговорити з ним про його психологічну форму…

— Так, — підбив я підсумок роздумам. — Стосовно Зо Лі: службі комунікацій підключити до його пошуків усі оперативні загони. Проаналізувати його “роздвоєння” і, якщо факти підтвердяться чи повторяться, терміново скликати Раду безпеки із залученням Академії наук. Тепер щодо Демона. Є щось нове?

— Майже нічого, — похмуро мовив Лапарра. — Загибель людей Шерстова на Ховенвіпі не залишає сумнівів, що у час їх появи на Ховенвіпі Демон вирвався з бункера “Суперхомо” на волю. Пам’ятаєте акт медекспертизи? “Смерть настала від раптової зупинки серця…” На думку лікарів, серце могло зупинитися й од величезної енерговтрати. Тобто чистильники потрапили в зону, що поглинає енергію.

— У стажиста є гіпотеза, — сказав Гнат. — Демон — це “чорна діра людського зла”. Вона поглинає всі наші негативні емоції, і в зоні її дії пришвидшуються всі події, які йдуть людині на шкоду.

— Поетична вільність, не більше, — мовив Лапарра. — Але думка взагалі-то заслуговує на увагу. Адже і Зо Лі навіщось знадобився біовипромінювач з посилювачем емоцій. Більше даних про Демона у мене немає.

— Посилювач емоцій, здається, використовується лише в медицині.