Розділ «ЛЮЦІЯ ЧІКОБАВА, пілот-випробувач космоцентру»

Стажист почав розповідати. Коли хвилин за десять повернулися Гнат і Дуглас, я в загальних рисах була ознайомлена із ситуацією.

Гнат підійшов до мене, повагався, але відвертість була сильною стороною його характеру, і він сказав:

— Вибач, Люціє, я гадав, що все буде готово і ти зможеш проконсультувати нас з деяких питань, але бункер з технікою не очищено, і, виходить, я взяв тебе із собою даремно. Звільнюся, подзвоню.

— Гаразд, — погодилась я. — Проведи, будь ласка.

Гнат мовчки провів мене до підйомника і на мить затримав мою руку у своїй. Але ж я бачила, що думки його були зайняті не мною. “Суперхомо”… Що це за лабораторія?

— Гнате, — мовила я тихо. — А це… небезпечно?

— По-моєму, не дуже, — усміхнувся він. — Не хвилюйся, я буду обережний. До зв’язку.

— До зв’язку. Чекатиму.

Я квапливо поцілувала Гната, і підйомник виніс мене разом з моєю тривогою у спечний день Ховенвіпу.