Розділ 8 Скорочена версія

— Ти нагадуєш мені чародія, якого я колись знав, його звали Девід Мелленбі, — сказав Найтіґейл. — Він мав схожу одержимість.

— Що трапилося з ним? — спитав я. — Чи залишилися після нього якісь нотатки?

— На жаль, він загинув на війні, — сказав Найтінґейл. — Він не мав можливості зробити й половину тих експериментів, які планував. Він мав деякі припущення щодо того, як діє дух місця; тобі б вони сподобались.

— І якою була його гіпотеза? — спитав я.

— Я розповім тобі про неї, якщо ти навчишся наступної форми, — відповів інспектор. — Я помітив, що між сценарієм і діями пана Панча є відмінності. Я маю на увазі Кралю Поллі.

У «Трагічній Комедії» йдеться, що замордувавши дружину та дитину Містер Панч співає радісну пісеньку про те, як добре вбити дружину, а завершивши співати, робить пропозицію Кралі Поллі. Вона, як персонаж, нічого не каже, але коли наш веселий серійний вбивця починає цілувати її, видається цілком згідною.

— Ми не знаємо, чи діє він саме за цим сценарієм, — сказав я.

— Це правда, — сказав Найтінґейл. — Піччіні переповідав усну традицію, а вони рідко бувають надійні.

Згідно з Піччіні (який, можливо, переповів не зовсім ту версію), наступною жертвою мав стати сліпий жебрак, який кашляє в обличчя Містера Панча й за це вилітає зі сцени. Чи виживає він під час цього інциденту, в сценарії не написано.

— Якщо наш Пульчинелла-поверненець діє за сценарієм, — сказав я, — найімовірнішою наступною жертвою буде бляшко з Королівської Національної Інституції для Сліпих».

— Хто такий «бляшко»?

— Людина з бляшанкою для пожертвувань, — сказав я, зобразивши рукою, ніби трушу кухоль. — В яку люди кидають зайві монети.

— Сліпий, який жебракує, — сказав він. — Більш корисно було б дізнатися, ким був цей поверненець за життя і де його поховано.

— Якщо ми знатимемо, ким він був, то зможемо дати ради його проблемам і дати йому можливість спочити з миром? — спитав я.

— Або викопаємо його кістки, перемелемо їх на порох, змішаємо з кам'яною сіллю, а потім розсіємо все над морем, — відповів Найтінґейл.

— Це спрацює?

— Віктор Бартолом'ю каже, що треба вчинити саме так, — знизав плечима Найтінґейл. — Він написав книгу про те, що треба робити з привидами та поверненцями — у буквальному сенсі.

— Мені здається, що ми впускаємо одне очевидне джерело інформації, — сказав я.

— Невже?

— Ніколас Волпенні, — сказав я. — Усі напади мали свій початок неподалік від Акторської церкви, а це, як на мене, каже нам про те, що поверненець знаходиться десь там. Ніколас може знати його; взагалі-то, вони можуть навіть тусуватися разом.