Розділ 7 Лялькова вистава

— По-перше, — сказав я, — тепер ми знаємо, що те, що це робить, засмоктує величезну кількість енергії, а по-друге, тепер нам є, що шукати.

Але насправді нічого особливого ми не знайшли. Тим часом команду відділу вбивств Сівола призначили розслідувати винятково безглузде вбивство в пабі біля Пікаділі Серкас. Я відвідав місце того злочину, але там не було ніяких vestigia, зате був дурний, але зрозумілий мотив убивства.

— Обманутий хлопець, — пояснила Леслі одного вечора, коли прийшла до мене подивитися кінофільм. — Спочатку хлопець знайомиться з дівчиною, потім дівчина спить з іншим хлопцем, перший хлопець б'є ножем другого й тікає. Ми вважаємо, що він переховується у Волтгемстау.

Багато хто міг би сказати, що цим він уже достатньо себе покарав.

У вбивствах, що трапилися біля «Дж. Шикі», звинуватили Майкла Сміта, який, начебто, стрелив трьом чоловікам у голови з нелегальної вогнепальної зброї, а потім нею ж застрелив себе. ЗМІ могли б зацікавитися цим сильніше, якби саме тоді зірку мильних опер не спіймали в туалеті якогось клубу під час гомосексуального зв'язку з відомим футболістом. Ця подія засліпила ЗМІ щодо справжніх новин щонайменше на два тижні; за словами Леслі, це було занадто вчасно, щоб бути збігом.

Весь квітень я тренувався створювати форми, вивчав латину й експериментував із новими способами підривати мікросхеми. Кожного дня я водив Тóбі на прогулянку навколо Ковент-Ґарден і Кембридж-Серкас, сподіваючись, що він щось почує, але марно. Двічі я телефонував Беверлі Брук, але вона сказала, що її мати наказала їй не водитися зі мною, доки я не зроблю що-небудь з Батьком Темзою.

Травневі свята розпочалися як завжди: двома днями дощу, трьома днями мжички, і лише в суботу визирнуло сонце. Саме такого ясного дня думки молодого чоловіка сповнені романтики, морозива та вистав «Панч і Джуді».

Саме того дня на Ковент-Ґарден відбувався Травневий Ярмарок, який відзначився першим відомим виконанням «Панч і Джуді» з парадом духового оркестру, ляльковою месою в Акторській церкві, а загалом вистав «Панч і Джуді» було стільки, скільки вдалося вмістити на території церкви. Коли я був констеблем-стажистом у Черінг-Крос, цього дня я завжди був на чергуванні, тому цього разу зателефонував Леслі й спитав її, чи не хоче вона подивитися на ярмарку з точки зору цивільної людини. Ми купили в супермаркеті «Теско» морозиво та колу й вертілися серед туристів, доки не дійшли до переднього портика церкви. Єдина будка «професора» була встановлена буквально в метрі від того місця, де бідоласі Вільяму Скірмішу відбили голову.

— Чотири місяці минуло, — сказав я.

— Нудними ці місяці не були, — сказала Леслі.

— Це тому, що тобі не треба було вчитися латини, — сказав я.

Для того, щоб діти могли сісти, були покладені мати, а нам, дорослим, треба було стояти позаду. Чоловік у строкатому костюмі блазня вийшов уперед, щоб розігріти глядачів. Він пояснив, що впродовж століть було багато різних версій вистави «Панч і Джуді», але сьогодні, щоб просвітити та розважити нас, знаменитий професор Філіп Пойнтер виконає Трагічну Комедію або Комічну Трагедію про Панча та Джуді в тій версії, яку 1827 року Джованні Піччіні розповів Джонові Пейну Кольє.

Ця історія розпочалася з того, що Панча вкусив за ніс собака Тóбі.