Розділ 6 Каретня

— Скажи йому, що він не перший, — сказав я.

— Сам скажи, — сказала Леслі.

— А з чим сендвічі? — спитала Беверлі.

Я розкрив торбу, розгорнув пакет і знайшов там скибочки білого хліба з хрумкою скоринкою, між якими була смажена яловичина з гірчицею та хроном — це дуже добре, бо одного разу я знайшов у обідньому пакеті смажені телячі мізки, тож відтоді ставився до сендвічів від Моллі з обачністю. Леслі, яка завжди їсть без остраху й вважає заливних вугрів делікатесом, взялася ласувати, але Беверлі вагалася.

— Якщо я їх їстиму, ти не очікуватимеш, що я буду зобов'язана тобі? — спитала Беверлі.

— Не переймайся, — сказав я. — Я взяв освіжувач повітря.

— Я серйозно, — сказала Беверлі. — У маминих квартирах є чувак, який прийшов у 1997-ому році вилучити меблі за неплатіж. Пригостився чашкою чаю та печивом і залишився назавжди. Я звала його «дядько Бейліф»[6]. Він порається в будинку, коли щось треба полагодити або прибрати, і мати його ніколи не відпустить, — Беверлі ткнула мене в груди пальцем. — Тому я хочу знати, які твої наміри щодо цього сендвіча.

— Запевняю, мої наміри чесні, — сказав я, думаючи про те, як близько я був до того, щоб скуштувати у квартирі Мами Темзи заварного крему.

— Заприсягнись своєю силою, — сказала Беверлі.

— Нема в мене ніякої сили, — сказав я.

— Це точно, — сказала Беверлі. — Заприсягнись життям своєї мами.

— Ні, — сказав я. — Це дитячі забаганки.

— Гаразд, — сказала Беверлі. — Я сама собі їжу куплю.

Вона вийшла з машини й покрокувала геть, залишивши двері відчиненими. Я звернув увагу, що перш, ніж влаштувати цю сцену, вона дочекалася, доки вщухне дощ.

— Це правда? — спитала Леслі.

— Що саме? — спитав я.

— Закляття, їжа, зобов'язання, чародії? Судовий пристав? — сказала Леслі. — Заради Бога, Пітере, це щонайменше незаконне позбавлення волі!

— Частина цього правда, — сказав я. — Але я не знаю, наскільки велика. Думаю, навчання на чародія полягає у з’ясовуванні, що є правдою, а що ні.

— Її матуся справді богиня Темзи?

— Вона нею себе вважає. Я з нею зустрічався й починаю думати, що вона має рацію, — сказав я. — У неї справжня сила, тож я ставитимуся до її доньки як до справжньої, доки не з'являться докази протилежного.