— Я не хочу весь час стирчати тут, — сказала вона. — Я хочу піти куди-небудь.
— Куди саме? — спитав я, дивлячись, як вона розгортає рушник, а потім складає його трикутником.
— Куди завгодно, тільки не в паб, — сказала вона й простягнула мені рушник. Мені вдалося втиснути його в рюкзак лише після того, як я його розгорнув.
— Як щодо кіно? — спитав я.
— Чудово, — сказала вона, — але воно має бути смішним.
* * *Площа Рассел розташована на кілометр північніше Ковент-Ґарден, по інший бік від Британського Музею. За словами Найтінґейла, на початку минулого століття вона була в самому серці літературних і філософських рухів, але я про це пам'ятав лише завдяки старому фільму жахів про канібалів, що жили в тунелях метро.
Адреса на папірці вказувала на південний бік площі, де вижив рядок терасових будинків часів короля Георга. Вони були п'ятиповерхові, якщо враховувати житлові кімнати на горищах; до цокольних поверхів ішли вниз круті сходи з кованими залізними поручнями. Потрібна мені будівля виділялася серед сусідніх більш величним ґанком і подвійними дверима з червоного дерева та з латунним оздобленням. Над дверима був напис: «SCIENTIA POTESTAS EST»[3].
Я підняв на ґанок свій рюкзак і дві валізи. Потім натиснув на латунну кнопку дзвоника, але звуку крізь товсті двері не почув. Через секунду вони відчинилися самі. Можливо, мені завадив шум від автомобілів, але я не почув ні моторів, ні будь-яких механізмів. Тóбі заскавчав і сховався за моїми ногами.
— Нічого страшного, — сказав я. — Анічогісінько.
Я затягнув у двері валізу.
У коридорі була мозаїчна підлога в римському стилі та дерев'яна будка зі скляним віконцем, яка хоча й не мала нічого спільного з квитковою касою, все-таки натякала на те, що є межа, за якою потрапиш усередину будівлі, і що без дозволу цього краще не робити. Чим би не була ця будівля, це точно не приватне житло Найтінґейла.
За будкою поміж двома неокласичними колонами стояла мармурова статуя чоловіка, вдягненого в академічну мантію та короткі штанці. В одній руці він тримав величезну книжку, а в другій — секстант. На обличчі з широкими вилицями завмер вираз невблаганної цікавості, і я зрозумів, хто цей чоловік, ще до того, як побачив напис на постаменті:
Темрява ховала природу та її закони;
Бог сказав «Нехай буде Ньютон», і з'явилося світло.
Біля статуї на мене чекав Найтінґейл.
— Ласкаво прошу до Фоллі, — сказав він, — офіційної резиденції англійської магії від 1775 року.
— А вашим святим покровителем є Сер Ісак Ньютон? — спитав я.
Найтінґейл посміхнувся:
— Він був нашим засновником і першим, хто систематизував застосування магії.
— А мене вчили, що він започаткував сучасну науку, — сказав я.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Річки Лондона» автора Бен Ааронович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3 Фоллі“ на сторінці 10. Приємного читання.