Комісар гірко розсміявся.
— Він розуміє, у що вплутується?
— А хіба це розуміє хоч один з тих, хто долучається до поліції? — відповів зустрічним питанням Найтінґейл.
— Ну, гаразд, — сказав комісар. — Встаньте, синку.
Ми підвелися. Найтінґейл сказав мені підняти руку й прочитати клятву:
— Кляніться, Пітере Ґрант із Кентіш-Таун, бути вірним своїй Королеві та її спадкоємцям. А також добре й віддано служити впродовж учнівства своєму Майстрові. Ви мусите слухатися старших і вдягатися відповідно до вимог свого братства. Шануючи секрети зазначеного братства, ви зберігатимете й не розголошуватимете інформацію нікому, окрім зазначеного братства. І в усьому цьому ви будете вірним і таємно триматимете дане слово, і нехай вам у цьому допоможе Бог, ваша Королева та сила, що рушить Всесвіт.
Я повторив клятву, хоча на словах про одяг мало не запнувся.
— Нехай вам допоможе Бог, — сказав комісар.
* * *Найтінґейл сказав мені, що як його підмайстер я маю оселитися в його лондонському помешканні на площі Рассел. Він дав мені адресу й відвіз мене назад до казарми відділку Черінг-Крос.
Леслі допомагала мені збирати речі.
— А хіба ти не маєш зараз бути в Белгравії та працювати над розслідуванням убивств? — спитав я.
— Мені сказали взяти вихідний, — сказала Леслі. — Май співчуття… Не потрапляй на очі репортерів… Не приходь.
Це я міг зрозуміти. Винищення харизматичної багатої родини — це просто мрія будь-якого редактора новин. Обговоривши всі жахливі деталі, вони зможуть продовжити доїти цю тему, поставивши питання: що сказала нам смерть сім'ї Купертаунів про наше суспільство, чи не є ця трагедія виною сучасної культури (секулярного гуманізму, політичної коректності, ситуації в Палестині — підкресліть обране). Єдине, чим можна покращити цю історію — залучити гарну білявку-констебля, яка виконувала небезпечне завдання; до того ж без нагляду більш досвідчених офіцерів. Будуть поставлені певні питання, відповіді на які ігноруватимуться.
— Хто поїде в Лос-Анджелес? — спитав я.
Хтось мав дізнатися про те, чим Брендон займався в Штатах.
— Двоє сержантів, з якими я ще не знайома, — відповіла вона. — Я лише два дні встигла там попрацювати до того, як ти мене в халепу вплутав.
— Ти його улюблениця, — сказав я. — Сівол не злитиметься на тебе.
— Я все одно вважаю, що ти мені винний, — сказала вона, швидко й акуратно складаючи мій рушник кубиком.
— Чого ти хочеш? — спитав я.
Леслі спитала, чи не зможу я ввечері звільнитися раніше, і я сказав, що можу спробувати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Річки Лондона» автора Бен Ааронович на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 3 Фоллі“ на сторінці 9. Приємного читання.