Розділ 2 Мисливський собака на привида

— Потойбічне, — сказав Найтінґейл. — Схоже на те залишкове зображення, що залишається від яскравого світла, коли заплющиш очі. Ми звемо це «vestigium».

— Звідки мені знати, що це не уява? — спитав я.

— З досвіду, — сказав Найтінґейл. — Щоб відрізняти це від уяви, потрібен досвід.

На щастя, ми відвернулися від тіла й пішли.

— Я ледве-ледве відчув щось, — сказав я, коли ми перевдягалися. — Воно завжди таке слабке?

— Це тіло вже два дні лежить у холодильнику, — сказав Найт, — а мертві тіла погано зберігають vestigia.

— Отже, те, що його залишило, мало бути дуже сильним? — спитав я.

— Так, — сказав Найтінґейл. — А тому ми маємо припустити, що цей собака дуже важливий, і нам треба дізнатися чому.

— Може, у пана Скірміша був собака? — припустив я.

— Добре, — погодився Найтінґейл. — Почнімо з цього.

Ми перевдягнулися й уже пішли до виходу з моргу, аж раптом нас спіткала доля.

— Люди скаржаться, що в цій будівлі почало смердіти, — сказав за нашими спинами голос. — Трясця мені, якщо це неправда!

Ми зупинилися й озирнулися.

Старший детектив-інспектор Сівол — великий чоловік: майже два метри заввишки, груди як бочка, пивне черевце, а голос такий, що іноді вікна тремтіти. Він був чи то з Йоркширу, чи звідкись поблизу, і так само, як багато інших жителів півночі, що мали проблеми з психікою, він замість витрачати гроші на психотерапевта переїхав до Лондона. Я багато чув про нього, і ці чутки зводилися до одного: за будь-яких обставин займати його неможна. Він ішов до нас уздовж коридору, схожий на бика на стероїдах, і мені ледь вдавалося стримувати бажання сховатися за спину Найтінґейла.

— Це, бля, моє розслідування, Найтінґейле! — сказав Сівол. — Мені байдуже, кого ти зараз трахаєш, мені не треба твого секретноматеріальського лайна, яке заважає справжній поліцейській роботі!

— Запевняю вас, інспекторе, — сказав Найтінґейл, — я не маю наміру заважати вам.

Сівол подивився на мене.

— А це що за дідько?

— Це констебль Пітер Ґрант, — сказав Найтінґейл. — Він працює на мене.

Сівол був вочевидь шокований цим. Він уважно подивився на мене, а потім знову повернувся до Найтінґейла.