Розділ 1 Ключовий свідок

Наступного дня був мій останній вихідний, і якщо я не доведу, що вміння бачити те, чого немає, є необхідною навичкою сучасного офіцера поліції, на мене чекатиме процесуальний відділ.

— Вибач мене за вчорашнє, — сказала Леслі.

Зустрітися із жахами кухоньки того ранку жоден з нас не наважився, тому ми знайшли собі притулок у їдальні казарми. Попри те, що персонал цього закладу складався з маленької польки та худорлявих сомалійців, через дивну адміністративну інерцію їжа була по-англійськи жирна, кава була погана, а чай — гарячий, солодкий, налитий у кухлики. Леслі взяла повний англійський сніданок, а я — чай.

— Не треба вибачатися, — сказав я. — Ти втратила більше, ніж я.

— Я не про це, — сказала Леслі й ляснула мене по руці столовим ножем. — Я маю на увазі те, що я сказала про тебе як про копа.

— Не переймайся, — сказав я. — Я взяв твою критику до уваги, і після ретельного розгляду її цим ранком, я маю відчуття, що зможу досягти своїх цілей у розвитку кар'єри, якщо діятиму старанно, активно, а понад усе — творчо.

— Що ти затіяв?

— Зайду в ГОЛМС і перевірю, чи правду сказав мені привид, — відповів я.

Кожний поліцейський відділок країни має щонайменше один термінал ГОЛМСа. Це велика база даних міністерства внутрішніх справ, яка дозволяє незнайомим з комп'ютерами копам наздогнати технології кінця двадцятого століття. А вимагати від них наздоганяти двадцять перше було б занадто.

Там зберігається все, що стосується великих розслідувань, дозволяючи детективам пов'язувати різні дані між собою й запобігати тим фіаско, через одне з яких полювання на Йоркширського Різника стало взірцем того, як робити не треба. Нова версія цієї системи мала називатися ШЕРЛОК, але оскільки слова для такої абревіатури ніхто вигадати не зміг, її назвали ГОЛМС-2.

Теоретично доступ до ГОЛМС-2 можна було отримати й з ноутбука, але столична поліція вважає за краще прив'язувати своїх працівників до стаціонарних терміналів, які не можна забути в транспорті або продати. Під час великого розслідування термінали можна перенести з головного приміщення ГОЛМСа до будь-якої кімнати для допитів, що є у відділку. Ми з Леслі могли би прокрастися до головного приміщення й ризикнути бути спійманими, але я натомість під’єднав свій ноутбук до локальної мережі в одній з пустих кімнат для допитів, щоб працювати там безпечно й комфортно.

На курси ознайомлення з ГОЛМС-2 мене відправляли три місяці тому. Тоді я зрадів, бо думав, що мене готують до роботи у важливих розслідуваннях, але тепер зрозумів, що їм було потрібно, щоб я навчився вводити дані. Менше, ніж за півгодини я знайшов розслідування вбивства на Ковент-Ґарден. Люди часто халатно обирають паролі, а інспектор Неблет скористався іменем своєї наймолодшої доньки та роком її народження. І цим надав мені доступ до потрібних файлів.

Стара система не могла працювати з великими файлами, але ГОЛМС-2 відставав від сучасного рівня технологій усього лише на десять років, тож тепер детективи мали можливість вводити фотографії доказів, скановані документи та навіть записи відеокамер спостереження. Це наче YouTube для копів.

Команда, яку призначили розслідувати вбивство Вільяма Скірміша, не гаяла часу: вони зібрали записи відеокамер спостереження й спробували знайти на них убивцю. Це був дуже великий файл, і саме його я відкрив першим.

Згідно з рапортом, ця камера була встановлена на розі Джеймс-Стріт і дивилася на захід. Запис був послідовністю не дуже якісних кадрів, що знімалися за поганого освітлення приблизно раз на секунду. Але попри погане освітлення було чітко видно Вільяма Скірміша, який ішов під камерою в напрямку Генріета-Стріт.

— А ось і наш підозрюваний, — сказала Леслі й указала.

На екрані була ще одна людина, яка пройшла повз Вільяма Скірміша й вийшла з кадру. Усе, що можна було про неї сказати: напевно, чоловік; можливо, в джинсах і шкіряній куртці. Згідно з коментарями, цю людину було вирішено звати «СВІДОК А».

Потім з'явилася третя фігура, яка йшла геть від камери. Я натиснув паузу.

— Він не схожий на того самого чоловіка, — сказала Леслі.

Це точно. На цьому чоловікові було щось на кшталт шапки смурфа та смокінг часів короля Едуарда — навіть не питайте, звідки я знаю, як виглядали смокінги за часів короля Едуарда; скажу лише, що це певним чином пов'язано з «Доктор Хто», і на цьому облишмо це питання. Ніколас казав, що смокінг червоний, але зображення з камери спостереження було чорно-біле. Я повернувся на два кадри назад, а потім знову вперед. Перша людина, СВІДОК А, вийшла з кадру за два кадри до того, як з'явився чоловік у шапці смурфа.