Розділ 8

— Дуже мудро.

Пратт розвернувся.

— А інакше що?

Ґеральт зазирнув йому в очі.

— Ти не дуже мудрий, хоча й полюбляєш думати інакше. Але для того, аби намагатися мене затримати, ти мудрий достатньо.

Вони ледь минули карстове провалля та доїхали до перших придорожніх тополь, коли Ґеральт стримав коня, нашорошивши вуха.

—Їдуть за нами.

— Сучі діти! — застукотів зубами Любисток. — Хто? Бандюгани Пратта?

— Неважливо хто. Давай, жени, скільки духу є, у бік Кераку. Сховайся в кузена. Із самого ранку йди з чеком до банку. Потім зустрінемося в «Під крабом та сарганом».

— А ти?

— За мене не переймайся.

—Ґеральте…

— Не балакай— остроги коню. Уперед, лети!

Любисток послухався, нахилився в сідлі й змусив коня перейти в галоп. Ґеральт розвернувся та став спокійно чекати.

З пітьми вигулькнули вершники. Шестеро вершників.

— Відьмак Ґеральт?

— Саме так.

— Ти поїдеш із нами, — прохрипів найближчий. — Тільки без дурниць, добре?

— Відпусти вуздечку, бо я тебе скривджу.

— Без дурниць! — Вершник прибрав руку. — Та без насилля. Ми ж люди законні та порядні. Не якісь там розбійники. Ми з княжого наказу.