Розділ 8

Ферран сторопів. Егмунд стукнув кулаком об стіл.

— Не перегинай палиці,— гарикнув. — І не забувайся. Я питав, чи ти наймаєшся. Відповідай!

— Я міг би, — кивнув Ґеральт, — найнятися на захист короля від гіпотетичних василісків. На жаль, у Кераці вкрали мої мечі. Королівські служби так і не зуміли натрапити на слід злодія й, здається, роблять небагато в тому напрямку. Без мечів захистити я нікого не зумію. Тож доведеться мені відмовити з об’єктивних причин.

— Якщо це виключно проблема мечів, то проблеми не бачу. Ми їх відшукаємо. Вірно, пане інстигатор?

— Безумовно.

— От бачиш. Королівський інстигатор це безумовно підтверджує. То як?

— Нехай спершу знайде мечі. Безумовно.

— Уперта ти людина. Але нехай. Зазначаю, що за твої послуги ти отримаєш плату, і запевняю, що не назвеш мене скупим. Що ж до інших зисків, то деякі ти отримаєш відразу, скажімо так, авансом, як доказ моєї доброї волі. Твою справу в суді вже можеш вважати закінченою. Формальності будуть вирішені, і хоча бюрократія поспіху не знає, можеш вважати себе особою вільною від підозр та такою, яка має право на свободу пересування.

— Я безмірно дякую. А зізнання та фактури? Левкрота з Гізмара, вовкулаків із Гуаамеза? Що з документами? Тими, якими князь скористався як… театральним реквізитом?

— Документи, — Егмунд глянув йому в очі,— поки що залишаться в мене. У безпечному місці. Безумовно.

Коли він повернувся, дзвін короля Белогуна власне оголосив північ.

Корал, треба віддати їй честь, побачивши його спину, зберегла стриманість та спокій.

Уміла панувати над собою. У неї навіть голос не змінився. Майже не змінився.

— Хто це тобі зробив?

— Вігілозавр. Такий ящір…

— Оті шви ящір наклав? Ти дозволив зашивати себе ящеру?

— Шви наклав медик. А ящір…

— До диявола ящера! Мозаїко! Скальпель, ножиці, пінцет! Голку та кетгут! Еліксир Пульхеллум! Відвар з алое! Unguentum ortolani![18] Тампон та чисту перев’язку! І приготуй синапізм із меду та гірчиці! Швидко, дівчино!

Мозаїка справилася в дивовижному темпі. Литта взялася за операцію. Відьмак сидів і терпів мовчки.

— Медикам, які не знаються на магії,— цідила чародійка, накладаючи шов, — треба заборонити практикувати. Викладати в університеті— запросто. Зшивати трупи після секції— так. Але до живих пацієнтів допускати їх зась. Але я, схоже, того не дочекаюся, усе йде в протилежному напрямку.