Розділ 8

Альджернонові Генкампу

Замок Ріссберг

Ex urbe Kerack,

die 5 mens. Jul. anno 1245 p. R.

Дорогий Пінетті,

дякую Тобі за листа, давно Ти до мене не писав: що ж, мабуть, не було про що й не було мети.

Зворушливим є Твоє піклування про мої здоров’я та настрій, а також про те, чи все складається так, як я того бажаю. Із задоволенням повідомляю, що складається в мене все так, як складатися мусить, я докладаю для цього зусилля, а кожен, як відомо, корабля свого керманич. Корабель той, знай, веду я вправною рукою крізь шквали та рифи, а голову тримаю високо, скільки б не шаліли навколо грози.

Що до здоров’я, то й справді почуваюся добре. Фізично— як завжди, психічно— також; останнє— віднедавна, відколи маю те, чого мені так довго бракувало. Як сильно бракувало, дізналася я лише тоді, коли бракувати мені перестало.

Рада я й з того, що ваша справа, що вимагає присутності відьмака, просувається до успішного завершення, насичуючи мене гордістю за скромну мою в тій справі участь. Утім, Ти дарма засмучуєшся, дорогий Пінетті, вважаючи, начебто пов’язано це із самопожертвами, стражданнями, клопотами та турботами. Не було воно аж настільки погано. Ґеральт— це й справді справжнє зосередження вад. Утім, відкрила я в ньому— sine ira et studio— також і переваги. Чималі переваги, ручаюся, багато хто, якби знав, сильно збентежився б. І багато хто позаздрив би.

Щодо пліток, поголосу, шепотіння та інтриг, про які Ти, дорогий Пінетті, пишеш, то всі ми звикли й знаємо, як цьому зарадити, а рада та геть проста: не звертати уваги. Пам’ятаєш, напевне, поголос про Тебе й Сабріну Ґлевіссіг, у часи, коли начебто щось нас поєднувало? Я не звертала на них уваги. Тобі раджу зробити те саме.

Bene vale

Корал

P. S. Я жахливо запрацьована. Наша можлива зустріч тому не видається мені реальною в осяжній для передбачення перспективі.