Розділ «Частина 3 Квеббін»

— Сьогодні там не буде нікого, крім нас, босе. Тільки ми.

— Дякувати Богу, — Курц відкинувся на спинку крісла, вийняв пістолет, подивився на нього й сунув назад у кобуру. — Скажи-но мені, Фредді, дещо.

— Якщо зможу, босе.

— Коли все це скінчиться, як щодо Мексики?

— Те, що треба. Якщо не доведеться пити воду.

Курц зареготав і ляснув Фредді по плечу. Тим часом Арчі Перлмуттер усе глибше занурювався в кому. У самому низу товстої кишки серед багатого звалища переробленої їжі та відмерлих клітин щось уперше розплющило маленькі чорні очі.

Вхід на величезну територію навколо Квеббінського водосховища позначали два кам’яні пілони. За ними шосе звужувалося до одноколійної дороги, і в Генрі виникло відчуття, що він зробив повне коло й повернувся туди, звідки розпочав шлях. Це не Массачусетс, а Мейн, і хоча табличка свідчила: «ПРОЇЗД ДО КВЕББІНУ», насправді це все та ж Просіка. Він навіть зловив себе на тому, що поглядає на свинцеве небо, очікуючи побачити танець вогнів. Однак натомість він побачив білоголового орлана, що ширяв мало не над головою. Урешті птах приземлився на нижню гілку сосни і провів їх поглядом.

Даддітс підняв голову від прохолодного скла й повідомив:

- Іий де ііки.

Серце Генрі стрепенулося.

— Овене, ти чув?

— Чув, — кивнув Овен і додав швидкості. Зрадницький мокрий сніг на дорозі був так само небезпечний, як лід, але на північ, до водосховища, вів тільки один слід.

«Ми теж залишимо сліди, — думав Генрі. — Якщо Курц дістанеться сюди, йому й телепатія не знадобиться».

Даддітс застогнав, стиснув живіт і здригнувся всім тілом.

— Енні, мені оано. Даддітсу оано.

Генрі торкнувся лоба Даддітса, і жар, який він відчув, йому не сподобався. Що далі? Можливо, напади. У такому ослабленому стані будь-який сильний напад може вбити Даддітса, і бачить Бог, для нього це стане порятунком. Найкращим виходом. І все одно думати про це так боляче… Генрі Девлін, потенційний самогубець. А замість нього пітьма забирає його друзів. Одного за одним.

— Тримайся, Даддсе. Усе вже майже скінчилося.

Але сам він не сумнівався, що найгірше попереду.

Очі Даддітса знову розплющилися.

- Іий — атьяг .