Розділ «Частина 3 Квеббін»

Назад до сховища пам’яті Джонсі. Спочатку не було нічого… потім образ із «недільної школи», куди Джонсі ходив у дитинстві, щоб дізнаватися про «Бога» і «Єдинородного Сина Божого», який був, судячи з усього, якоюсь подобою байрума, творцем байрусної культури, яку розум Джонсі ідентифікував водночас як «християнство» і «сон рябої кобили». Картинка була дуже чіткою, взятою з книги, званої «Біблія». На ній «Єдинородний Син Божий» ніс ягня, точніше, тягнув на спині. Передні ноги ягняти лежали на одному боці грудей «Сина Божого», задні — на іншому.

Що ж, підійде.

Сірий витяг сплячого собаку і завдав собі на плечі. Пес уже зараз здавався неймовірно важким — м’язи Джонсі ідіотськи, противно ослабли, і до того часу, як він дістанеться до місця, буде ще гірше… але він дістанеться. І ніщо йому не завадить.

Він рушив по Іст-стрит крізь дедалі густіший сніг, несучи сонного колі на шиї, як хутряне боа.

Свіжий сніг був надзвичайно слизьким, і, опинившись на шосе 32, Фредді мусив зменшити швидкість до сорока. Курцові хотілося вити від безпорадності. На довершення всього Перлмуттер вислизав у нього з рук, впадаючи в якусь подобу коми. І треба ж було цьому статися саме тієї хвилини, як він, хай би йому грець, зумів проникнути в думки того, кого Овен і його нові друзяки називали Сірим.

— Він дуже зайнятий, щоб ховатися, — сказав Перлі. Говорив він невиразно, розтягуючи слова, як людина, що засинає. — Він боїться. Не знаю щодо Андергілла, босе, але Джонсі… Генрі… Даддітс… він їх боїться. І правильно боїться. Вони вбили Річі.

— Хто такий Річі, салаго?

Курц плювати хотів на Річі, але треба було не дати Перлмуттерові заснути. Він відчував, що вони їдуть туди, де Перлмуттер не знадобиться, але поки той іще потрібен.

— Не… знаю…

Останнє слово закінчилося хропінням. «Хамві» кинуло вбік. Фредді вилаявся, викрутив кермо і зумів вирівняти автівку біля самого узбіччя. Але Курц, нічого не помічаючи, перегнувся через сидіння і вліпив ляпаса Перлмуттеру. Вони якраз проїжджали повз крамничку з написом у вітрині: «ХОЧЕШ СМАЧНОГО — НАВІЩО ЧЕКАТИ?»

— О-о-ой! — очі Перлі розплющилися. Білки їх пожовкли, але Курца це хвилювало не більше, ніж Річі. — Не-е тре-е-еба, босе…

— Де вони зараз?

— Води, — пробурмотів Перлі слабким голосом примхливого хворого. Живіт під курткою, що напнулась і аж репалась, роздувся, як гора, і час від часу здригався.

«Ма Джоуд на дев’ятому місяці, Господи благослови і збережи нас», — подумав Курц.

— Во-о-о…

Повіки знову зімкнулися. Курц підняв руку для удару.

— Нехай спить, — сказав Фред.

Курц глянув на нього, піднявши брови.

— Він має на увазі водосховище. А якщо це так, він нам більше не потрібен.

Він показав на сліди нечисленних машин, які пройшли по шосе 32 до них. Чорні колії різко виділялися на свіжому білому снігу.