Розділ «Частина 2 Сірі чоловічки»

Курц кивнув, не дивлячись на нього, і продовжив витирати підлогу. «Концепція чудова, тільки в дійсності все не так красиво… Ти з цим теж згодний?»

Овен розсміявся. Старий не розучився дивувати. «Не грає з повною колодою карт на руках», — так іноді люди говорили про неврівноважених осіб. Курца ж, на думку Овена, зрозуміти було важко тому, що в нього карт на руках було більше, ніж ціла колода. У колоді цій завжди було кілька зайвих тузів. І двійок, а всі знають, що двійка — карта підступна.

— Присядь, Овене. Випий кави, сидячи на дупі, як нормальна людина, поки я розбираюся з цим. Мені це потрібно зробити.

Мабуть, дійсно потрібно, подумав Овен. Він сів і став пити каву. Так минуло п’ять хвилин, потім Курц, долаючи біль, звівся на ноги. Гидливо тримаючи хустку за краєчок, він відніс її на кухню, викинув у відро для сміття, після чого повернувся в крісло-гойдалку. Сьорбнув кави, скривився й відсунув кухоль.

— Холодна.

Овен підвівся.

— Я наллю свіжої…

— Ні. Сядь. Нам треба поговорити.

Овен сів.

— Там, біля корабля, ми трохи посварилися, ти і я, чи не так?

— Я не назвав би…

— Знаю, що не назвав би, але я знаю, що це було, і ти це знаєш. Коли на завданні стає спекотно, важко стримуватись, але це вже в минулому. Це має залишитися в минулому, бо я командир, а ти мій помічник і нам ще потрібно закінчувати цю справу. Ми зможемо працювати разом?

— Так, сер. — Чорт, знову це «сер». — Тобто босе.

Курц обдарував його непривітною посмішкою.

— Я щойно зірвався. — Чарівно, щиро, з широко розплющеними чесними очима. Цим він багато років дурив Овена. Але тільки не зараз. — Я був у звичному образі. Дві третини Паттона, одна третина Распутіна, додати води, розмішати й подавати… і раптом… Ф’ю! Мене понесло. Гадаєш, я божевільний?

Обережно, обережно. У цій кімнаті працює телепатія. Справжнісінька телепатія, і Овен уявлення не мав, як глибоко в нього міг зазирнути Курц.

— Так, сер. Трохи, сер.

Курц коротко кивнув.

— Так, трохи. Дуже гарна характеристика. Я займаюся цим уже довгий час. Такі люди, як я, необхідні, але їх важко знайти, і потрібно бути трохи божевільним, щоб виконувати таку роботу як годиться, а не як заманеться. Це тонка лінія, та відома тонка лінія, про яку так полюбляють говорити психотерапевти, і ще ніколи в історії світу не траплялося такої чистки… якщо, звичайно, вважати, що історія про Геркулеса, який чистить авгієві стайні, — всього лише міф. Я прошу не про співчуття, а про розуміння. Якщо ми зрозуміємо один одного, то вистоїмо, впораємося з найскладнішою роботою, яку нам доводилося виконувати. Якщо ж ні… — Курц знизав плечима. — Якщо ні, мені доведеться закінчити її без тебе. Ти зі мною?

Овена мав щодо цього певні сумніви, але розумів, чого від нього чекає Курц, і кивнув. Колись він читав, що існує така пташка, яка живе в пащі крокодила з його, крокодила, згоди. Напевне, зараз він став такою пташкою. Курц хотів, щоб він повірив, ніби пробачений за ввімкнення радіопередачі інопланетян у загальному каналі, — мовляв, він зробив це зопалу, так само як Курц щойно зопалу прострелив ногу Мелроуза. А що сталося шість років тому в Боснії? Зараз це не має значення. Можливо, так і є. А можливо, крокодилу набридло відчувати, як птах длубається у нього в роті, і тепер рептилія готується зімкнути щелепи. У свідомості Курца Овен не відчував правди, принаймні йому належало бути завжди напоготові. І якнайшвидше встигнути пурхнути.