Розділ «Частина 2 Сірі чоловічки»

Мелроуз, ридаючи, спробував відповісти, але Курц перервав його. Овен Андергілл нерухомо стояв біля дверей, сніг танув у нього на плечах та на голові і, як піт, стікав по прозорій масці. Погляд його не відривався від Курца.

— Так, третій помічнику кухаря. Те, що я зараз процитував тобі в присутності цих, хвала Господу, свідків, називається «правила поведінки», і це означає: жодних розмов про латиносів, фріців, червоношкірих або вузькооких. У нинішній ситуації це також означає: жодних розмов про космічних ніґерів, ти це зрозумів?

Мелроуз спробував кивнути і заточився, непритомніючи. Перлмуттер схопив його за плече і поставив рівно, щиро сподіваючись, що Мелроуз не знепритомніє надто рано. Бог святий знає, що Курц міг зробити з Мелроузом, якщо той матиме необережність вирубитись до того, як Курц закінчить із доганою.

— Ми надеремо дупи цим загарбникам, друже мій, і, якщо вони коли-небудь повернуться на Terra Firma[115], ми відірвемо їхню колективну сіру довбешку і накладемо в їхнє колективне сіре горло; якщо вони й після цього не заспокояться, ми використаємо проти них їхні ж технології, які ми вже майже опанували, повернемося на їхню планету на їхніх кораблях або таких самих, які побудують «Дженерал електрик», «Дюпон» і, дякувати Господу, «Майкрософт». І, потрапивши туди, ми спопелимо їхні міста, чи вулики, чи, дідько б їх забрав, мурашники, у яких вони живуть, ми спалимо напалмом їхні золоті ниви й рознесемо ядерними бомбами їхні величні лілові гори, дякувати Господу, Аллах акбар, ми заллємо вогняною американською сечею їхні озера й океани… але ми зробимо це правильно, належним чином, без образ за расовими, статевими, етнічними чи релігійними ознаками . Ми це зробимо, тому що вони прийшли не в те місце і постукали не в ті, блядь, двері. Тут не Німеччина тридцять восьмого року і не Оксфорд, штат Міссісіпі, шістдесят третього[116]. Отже, містере Мелроузе, як гадаєте, чи зможете ви понести це послання у світ?

Очі Мелроуза закотилися, блиснувши вологими білками, коліна підігнулися. Перлмуттер знову схопив його за плече, щоб підтримати, але цього разу не допомогло, Мелроуз відключився.

— Перлі, — прошипів Курц, і, коли палаючі блакитні очі кинулися на нього, Перлмуттер злякався так, як не боявся ніколи в житті. Сечовий міхур, гарячий важкий мішок у животі, розривався і був готовий вихлюпнути вміст прямо в комбінезон. Він відчув, що коли Курц побачить темну пляму, яка розпливається на штанах його ад’ютанта, то в нинішньому настрої може, недовго думаючи, пристрелити його… але від цієї думки легше не стало, навіть навпаки.

— Так, с… бос?

— Він зможе рознести послання? Він буде гарним вісником? Як ви гадаєте, він достатньо перейнявся моїми словами чи думав тільки про свою бісову ногу?

— Я… я… — Він побачив, що Андергілл у дверях майже непомітно кивнув, і зібрався з духом. — Так, босе. Я гадаю, він чудово почув вас.

Спочатку Курц неначе здивувався запалу Перлмуттера, потім задоволено кивнув і повернувся до Андергілла.

— А ти, Овене? Гадаєш, він зможе рознести послання?

— Ага, — відповів Андергілл. — Якщо ви його відправите в лазарет, перш ніж він стече кров’ю у вас на килимі.

Куточки губ Курца підвелися.

— Перлі, — гаркнув він. — Займися цим, якщо твоя ласка.

— Зараз, — відповів Перлмуттер і кинувся до дверей. Минувши Курца, він подивився на Андергілла з гарячою подякою, але Андергілл чи то не помітив його, чи то вирішив не виказувати нічого своїм виглядом.

— Хутко, містере Перлмуттере. Овене, я хочу поговорити з тобою mano a mano[117], як висловлюються ірландці. — Курц переступив через тіло Мелроуза, не опускаючи на нього погляду, і ненадовго зник у кухонному куточку трейлера. — Кави? Її варив Фредді, тому я не гарантую, що її можна пити… так, не гарантую, але…

— Так, я б випив кави, — сказав Овен Андергілл. — Ви наливайте, а я поки спробую зупинити кровотечу в хлопця.

Курц, який уже стояв біля кавоварки на столі, кинув на Андергілла погляд, сповнений воістину чудового похмурого сумніву.

— Ти справді гадаєш, що це необхідно?

Саме тут Перлмуттер і вийшов. Ще ніколи у своєму житті він не був так радий опинитися посеред хуртовини.