• 5) галузь господарства з обслуговування людей, які тимчасово перебувають поза місцем постійного проживання;
• 6) сегмент ринку, на якому сходяться підприємства традиційних галузей господарства (транспорт, громадське харчування, готельний бізнес, культура, торгівля та ін.) з метою пропозиції своєї продукції та послуг туроператорам.
Отже, в сучасній туризмології поступово укорінюється саме розширене трактування туризму.
Туризм розглядається як багатовимірне соціокультурне і політико-економічне явище, яке сприяє зближенню націй і людей, розширенню культурних контактів і розвитку глобального співтовариства. Туризм, як прибуткова галузь економіки, став впливати на політику держав. Світовий досвід і практика економічної, соціальної і політичної стабільності розвинених країн підтверджують факт: географічне положення держави, її природно-кліматичні ресурси і визначні пам'ятки стають загальним благом лише засобами туризму.
Саме таке розуміння найбільш наближене до соціологічного розуміння туризму як соціокультурного феномену.
При цьому, культурний ефект від туризму виражається в раціоналізації вільного часу населення, розширенні його духовних і фізичних здібностей. Туризм сприяє збереженню і своєчасній реставрації історичних пам'ятників, архітектурних споруд, поліпшенню екології регіону: починають розвиватися інфраструктура туризму, сервісні служби (дороги, побутові послуги, кафе, ресторани, парки розваг).
Туристи з розвинених країн привозять в країни, що розвиваються, не тільки валюту, але і знання, кваліфікацію, високий рівень освіти і культури, тим самим залучаючи місцеве населення до вищого рівня цивілізованості. В результаті міжнародний туризм виконує латентну функцію освіти, замінюючи аборигенам середню школу і університет одночасно.
Соціальний ефект туризму проявляє себе в збільшенні числа працевлаштованих, розширенні інвестицій, підвищенні матеріального рівня життя населення регіону. У цій галузі праця не механізована і не може бути механізованою, що дозволяє привертати трудові ресурси, спрямовуючи їх на обслуговування туристів. У 1995 р. кожне 16 робоче місце в світі припадало на туризм. Згідно з даними Міжнародної організації праці (International Labour Organization - ILO), в 1995 p. 11% робочої сили у всьому світі, а це близько 200 млн чоловік, прямо або опосередковано працювали у сфері туризму. А в 2005 р. ця цифра орієнтовно збільшилася до 340 млн. Стійке зростання кількості туристських прибуттів - застава економічного підйому регіону. Якщо людина не подорожує країною, не зупиняється в готелях, то туди не надходять кошти, отже, менше податків йде до місцевого бюджету; туристи, як правило, ходять в музеї, галереї, купують там сувеніри, не буде туристів - музеї залишаться без коштів. Тут присутній так званий мультиплікативний ефект - прибутки отримують не тільки власники готелів і ресторанів, але і фермери, що постачають продукти харчування, учбові заклади, в яких вчаться діти персоналу готелів, транспортні підприємства. Успішний розвиток туризму впливає на такі ключові сектори економіки, як транспорт і зв'язок, торгівля, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання і ін.
Розвиток сфери туризму сприяє підвищенню рівня освіти, вдосконаленню системи медичного обслуговування, впровадженню нових засобів розповсюдження інформації. Розвиток індустрії туризму сприяє зниженню рівня безробіття в регіоні, значному збільшенню надходжень до місцевих бюджетів, впорядкуванню територій. Оновилася і сфера громадського харчування. Відкрито багато невеликих підприємств різного рівня, які повною мірою задовольняють попит на послуги харчування, а також кейтерингові послуги (організація банкету, оформлення місць для роздачі їжі таін.).
Культурні і соціальні ефекти, як і туризм загалом, відчувають вплив соціально-демографічних чинників. Так, зростання тривалості життя в розвинених країнах означає, що люди, вийшовши на пенсію, зможуть проводити в поїздках більшу кількість років, аніж раніше (зрозуміло, якщо розмір пенсії тому сприяє). Завдяки збільшенню оплати праці, наданню робочим і службовцям різних соціальних гарантій і пільг за рахунок підприємств відбулося розширення соціального складу туристів. Багато підприємств включають туризм у свої соціальні програми. Зменшення кількості дітей в сім'ях звільнило час для подорожей молодим парам, а пізніший шлюб, особливо у середнього класу, збільшив кількість років у молоді, які можна витратити на знайомство з іншими країнами.
Нині жінки не поспішають виходити заміж, самі заробляють і відповідно оплачують свою відпустку. Прагнення до здорового способу життя і турбота людей про своє здоров'я розширили спектр медичного і оздоровчого туризму.
Слід зазначити, що таке трактування туризму як соціокультурного феномену поступово набуває легітимації не тільки у законодавчій базі окремих держав, але й у міжнародних нормативних документах.
Так, у Законі РФ "Про основи туристичної діяльності" і туризм - тимчасові виїзди (подорожі) громадян Російської Федерації, іноземних громадян та осіб без громадянства з постійного місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних та інших цілях без занять оплачуваною діяльністю в країні (місці) тимчасового перебування.
Українське законодавство закріпило в нормативних актах таке визначення туризму:
Туризм - тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування..." Закон України "Про туризм" ( 324/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України, 1095 р., № 81, ст. 241; 2001 р., № 32, ст. 172) .
Постійну увагу подальшому розвитку туризму, удосконаленню міжнародної правової бази для його розвитку приділяють міжнародні організації, зокрема Організація Об'єднаних Націй. Так, у 1954 р. нею було прийнято таке визначення. Туризм - це активний відпочинок, який впливає на зміцнення здоров'я, фізичний розвиток людини, і виходить за межі постійного місця проживання.
У 1993 році це визначення набуло уточненого формулювання: туризм - це діяльність осіб, які подорожують і перебувають в місцях за межами звичного їм середовища, протягом періоду, що не перевищує 1 року поспіль, з метою відпочинку, діловими чи дозвіллевими цілями.
За визначенням ЮНЕСКО, туризм - від'їзд з дому без наміру наживи. Згідно з Гаазькою декларацєю із туризму від 1989 р., туризм - переміщення людей з місця їх мешкання і роботи, а також сфера послуг, створена для задоволення потреб, що виникають в результаті цих переміщень. У таких переміщень є чітко поставлена мета - ознайомлення з визначними пам'ятками, лікування, навчання або відпочинок за кордоном. На відміну від нього подорож -- переміщення людей у просторі та часі незалежно від мети.
Класифікаційний дискурс
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні різновиди туризму» автора Кляп М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Соціокультурні характеристики туризму“ на сторінці 3. Приємного читання.
