Постійний туризм (цілорічний туризм) - це рівномірне відвідування туристських районів і населених пунктів упродовж року.
Стратегія розвитку постійного туризму, розроблена Гаагською Декларацією про туризм і прийнята ВТО у 1989 році, встановила чотири принципи, які включають екологічно безпечний і соціально спланований цілісний розвиток, а також введення кількісних економічних і соціальних обмежень на зміни, які спричиняються туризмом. Зокрема, увага зосереджується на розвитку такої діяльності, яка надає прибуток місцевій економіці. Основні напрямки постійного туризму, за визначенням ВТО, включають такі позиції:
• o зацікавлені групи знаходять спільну мову щодо бачення, як туризм буде розвиватись в регіоні;
• o які види діяльності будуть дозволені або особливо визначені;
• o досягнення угоди по туристичних зонах, тобто таких, де туризм дозволено;
• o досягнення консенсусу щодо екологічної, соціальної та економічної політики: стандартів, що будуть дотримуватися в цих зонах чи на територіях.
Сезонний туризм - це відвідування туристської місцевості у певний час року. Сезонний туризм поділяють на два підвиди - од-носезонний і двосезонний.
Односезонний туризм поширений у тих районах, які відвідують у певний час року, переважно влітку або взимку.
Двосезонний туризм характеризується туристичними потоками і влітку, і взимку.
Прийнято розрізняти чотири сезони туристичної активності:
• 1. Сезон пік - період, найбільш сприятливий для організації рекреаційної діяльності людей, що характеризується максимальною щільністю туристів і найбільш комфортними умовами для рекреації.
• 2. Сезон високий - період найбільшої ділової активності на туристичному ринку, час дії найбільш високих тарифів на туристський продукт і послуги.
• 3. Сезон низький - сезон зниження ділової активності на туристичному ринку, для якого характерні найнижчі ціни на туристський продукт і послуги.
• 4. Сезон "мертвий" - період, максимально несприятливий для організації рекреаційної діяльності (наприклад, дискомфорт-ні погодні умови).
Головним чином сезонність у туризмі визначається місцевими природно-кліматичними умовами та ресурсами загалом, порою року (шкільні та студентські канікули, масові відпустки) та іншими факторами.
Сезонні коливання і кліматичні умови країни також впливають на туристський попит. Вони мають такі особливості:
• o в північній півкулі попит на туристсько-рекреаційні послуги більш інтенсивний в третьому кварталі року, а також ггід час різдвяних і великодніх канікул;
• o сезонність попиту різна і залежить від виду туризму і території його освоєння. Так, лікувально-пізнавальний туризм схильний до сезонності меншою мірою, а курортний і гірськолижний - більшою мірою;
• o кожна дестинація може зовсім по-різному заповнюватися туристами протягом року. У зв 'язку з цим попит на туристські послуги в окремому районі, країні, в масштабах всієї планети різний.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сучасні різновиди туризму» автора Кляп М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Класифікація туризму за сезонністю та інтенсивністю турпотоку“ на сторінці 1. Приємного читання.
