В успішній реалізації м'ясної проблеми в країні важливе значення придавалося і повинно придаватися інтенсифікації галузі свинарства спрямованої, головним чином, на підвищення фактичної продуктивності тварин, зниження собівартості та покращення якості виробляємо! свинини.
Серед ефективних прийомів, які сприяють досягненню високої продуктивності свиней, особливе місце належить впровадженню науково-обґрунтованої системи розведення, що базується на максимальному використанню наявних в кожному регіоні порід, спеціалізованих типів і ліній, чіткої взаємоув'язки племінних та товарних господарств, раціональному використанню явища гетерозису, а також створенні тваринам оптимальних умов годівлі і утримання. Саме, вивченню особливостей проявлення продуктивності свиней та якості одержаної свинини в залежності від поєднання різних генотипів, а також факторів зовнішнього середовища, головним чином годівлі і були спрямовані наші дослідження, результати яких викладені в даній роботі.
Крім генетичної обумовленості та факторів зовнішнього середовища, на якість свинини суттєвий вплив здійснюють також вік, жива маса тварин, особливості її відгодівлі транспортування і забою. Ці фактори також в значній мірі можуть служити в якості ефективних прийомів цілеспрямованого управління формуванням якості туш та виходу м'яса і сала.
В межах однієї і тієї ж породи існують різні за продуктивністю тварини (різні генотипи), оскільки у них різна кількість корисних спадкових задатків. Лише кропітким добором, який ґрунтується на обліку продуктивності свиней, можна підтримувати цінні якості породи на певному рівні. Підбір тварин лише за екстер'єром не дає позитивних результатів. Екстер'єр має дуже велике значення тільки у тому випадку, якщо, крім нього, тварина має і високу продуктивність. Однак, як показує досвід, один показник не завжди пов'язаний з іншими. З цього виходить, що необхідно контролювати й інші показники продуктивності свиней.
В наших дослідах по вивченню репродуктивних якостей по трьох серіях дослідів при чистопородному розведенні і схрещуванні свиноматки всіх поєднань характеризувались високими показниками відтворювальних якостей. При чистопородному розведенні найкращими показниками багатоплідності 10,08 та 11,1 поросяти характеризувались матки великої білої породи української і зарубіжної селекції відповідно. Найбільша кількість поросят при народженні обумовлювала найбільшу кількість поросят при відлученні та їх загальну масу. Схрещування маток великої білої породи з кнурами м'ясних порід хоча не підвищувало кількість поросят при народженні (10,2-10,3), але дозволяло отримувати при відлученні поросят з більшою живою масою, що не суперечить даним отриманим іншими дослідниками.
Одержаними експериментальними даними доведена важлива роль в підвищенні продуктивності свиней вихідних батьківських форм при схрещуванні, їх різниці за генетичною структурою та взаємної поєднаності, а також підтверджено вирішальне значення умов годівлі і утримання на проявлення свинями господарсько-корисних ознак. Вивчена зоотехнічна і економічна ефективність відгодівлі різних за статевою належністю тварин при повноцінному і обмеженому рівні енергетичного та протеїнового живлення.
Виявлено, що чистопородні і помісні тварини по-різному реагували проявленням продуктивності в окремих умовах середовища. Дослідження свідчать про те, що гетерозисний ефект - явище сугубо генетичного характеру, яке залежить в значній мірі від генетичної різноякісності батьківських особин та їх комбінаційної здатності. При наявності ж гетерозисної ситуації за окремими ознаками продуктивності умови оточуючого середовища тільки сприяють максимальному їх проявленню.
При створенні різних умов годівлі для свиней великої білої породи, збільшення загального рівня годівлі на 15-20 % проти норм (контроль) сприяло більш інтенсивному росту підсвинків. За живою масою у 12-місячному віці вони перевищували контроль на 11,2 %. Тварини цієї групи відрізнялись великим забійним виходом, підвищеним складом жирової тканини і відносно меншим відсотком м'яса в туші.
За чистопородного розведення при відгодівлі свиней за раціонами, типовими для багатьох господарств живої маси 100 кг піддослідні тварини в середньому досягли за 350,8 дня при середньодобових приростах 289,4 г та затраті на 1 кг приросту 7,46 корм. од. корму. Кращими за відгодівельними якостями були тварини м'ясних генотипів, хоча ця різниця була несуттєвою. Найменше витрачали корму на 1 кг приросту підсвинки ЧПСЛ (7,31 корм. од.), найбільше (7,60 корм. од) - тварини миргородської породи, що слід пояснити більш інтенсивним відкладенням жирової тканини в їх організмі. Збільшення середньодобових приростів на відгодівлі дозволило виявити переваги м'ясних генотипів над великою білою і миргородською породами за середньодобовими приростами, витратами корму і часом досягнення необхідних забійних кондицій.
При порівняльному вивченні відгодівельних якостей чистопородних і помісних поросят виявлено, що при типовому рівні відгодівлі кращими серед поєднань виявилися підсвинки від свиноматок великої білої породи при чистопородному розведенні: вік досягнення живої маси 100 кг - 328,6 дня, середньодобовий приріст - 306,2, при затраті на кожний кілограм приросту 7,6 кормової одиниці корму. Гірші результати отримані від кнурів м'ясних порід. Підсвинки від великих білих маток і кнурів миргородської породи характеризувались проміжними показниками.
У розрізі статевої належності за відгодівельними якостями, незалежно від походження, кращими були кастрати, на другому місці кнурці і на третьому - свинки, що слід пояснювати фізіологічним станом окремих тварин на протязі відгодівлі. Живої маси 125 кг підсвинки різних поєднань досягли в середньому за 409,9 дня при середньодобових приростах за період відгодівлі 304,2 г і затраті корму на1 кг приросту 8,70 корм. од.
Кращі відгодівельні якості помісних тварин при середньому рівні і, особливо, інтенсивні відгодівлі підтвердили дані щодо більшої вибагливості м'ясних генотипів до умов годівлі. Підвищення рівня годівлі на 25 % від існуючої норми сприяє збільшенню середньодобових приростів у чистопорідних свиней великої білої і миргородської порід на 15-19 %, а у їх помісів - на 26-28 %, при цьому на 60-70 днів скорочувався вік досягнення тваринами сто-кілограмової маси. Свині при інтенсивному рівню годівлі мали глибокий, широкий і округлий тулуб. Вони краще оплачували корми в порівнянні з групою помірної годівлі.
Підвищення м'ясності туш свиней шляхом спрямованої годівлі, широко використовується на практиці свинарства. В постембріональний період на інтенсивність росту м'язової тканини можна подіяти рівнем і якістю годівлі. Але не слід забувати, що вміст м'яса в туші залежить від факторів, які належать до спадковості (порода або породність, племінні якості та ін.).
При однакових умовах годівлі свині окремих генотипів по-різному використовують енергію корму. Тварини, наприклад, миргородської породи краще перетравлюють і використовують жирову й вуглеводну частину раціону. Тому вони вже у 4-5 місяців починають інтенсивніше осалюватись і згодом знижують прирости, а біла довговуха і велика біла породи краще перетравлюють білкову частину раціону і через це темпи вищих приростів розтягуються на пізніші періоди росту. Відтак ефективність у збільшенні живої маси і використанні корму у них вища. М'ясні породи свиней більш вибагливі до протеїнового живлення, але і краще від інших свиней засвоюють азот корму.
З багатьох чинників зовнішнього середовища на процеси росту і розвитку тварин впливають умови годівлі і утримання (температура і вологість повітря, світловий режим, тренінг).
Вплив годівлі і утримання на ріст і розвиток тварин може мати двоякий характер: недогодівля викликає уповільнення швидкості росту, недорозвинення, зниження продуктивності; рясна годівля прискорює ріст і розвиток тварин. При висвітленні питання про вплив умов годівлі необхідно розрізняти: загальний рівень живлення, його повноцінність, структуру раціонів (співвідношення в них грубих, концентрованих і соковитих кормів) і розподіл поживних речовин по періодах росту тварин.
Згідно даних І серії дослідів при типовому рівні відгодівлі найбільший абсолютний приріст за період відгодівлі до 100 кг мали тварини м'ясних генотипів (65,7 та 68,0 кг). В процесі досягнення живої маси 125 кг цей показник збільшувався відповідно до 91,8 кг та 94,0 кг.
При середньому рівні та інтенсивному рівні відгодівлі найбільшими абсолютними приростами також характеризувались свині IV та V дослідних груп - полтавська м'ясна порода, червонопоясна спеціалізована лінія.
Оскільки абсолютні прирости відображають в основному кількісну сторону росту, не розкриваючи напруги ростових процесів, були обчислені коефіцієнти відносної швидкості росту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавча характеристика продукції свинарства» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ОДЕРЖАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ“ на сторінці 1. Приємного читання.
