Сертифікація є однією з форм підтвердження відповідності продукції (або іншого об'єкту) встановленим до неї вимогам. Запевнення виробника про належну якість своєї продукції у різних формах (усна чи письмова гарантія, власне тавро або фірмовий знак) використовуються у світовій практиці з давніх давен. У сучасному розумінні сертифікація стала використовуватися в країнах Європи на початку XX століття. Спочатку вона була спрямована на захист споживачів від небезпечної та неякісної продукції, а вітчизняного виробника - від конкуренції закордонних виробників. Але найбільшої популярності вона набула у 60-70-х роках з початком формування національних систем сертифікації і поступово перетворилася у систему заходів, спрямованих на забезпечення довіри та впевненості у споживача (або клієнта за контрактом) в тому, що його вимоги до безпеки, якості, а також надійності продукції гарантовано задовольняються.
Суттєвий вплив на розвиток і поширення сертифікації у світі викликала сучасна тенденція до розширення міжнародних торговельно-економічних відносин, інтеграція та глобалізація економік різних країн. У другій половині XX ст. була створена низка міжнародних організацій, прийнята велика кількість міжнародних угод (система GATT/WTO), які сформували і запропонували механізми сертифікації.
В Україні робота по створенню передумов для впровадження сертифікації почалася з прийняття Постанови Кабінету Міністрів № 95 від 27.02.1992 р. "Про організацію проведення сертифікації продукції" та Декрету Кабінету Міністрів від 10.05.1993 р. "Про стандартизацію і сертифікацію". З 1996 р. введений в дію комплекс стандартів "Державна система сертифікації УкрСЕПРО", якими регулюються питання організації та проведення робіт з сертифікації. Верховною Радою України 17.05.2001 р. були прийняті закони
України "Про підтвердження відповідності" та "Про акредитацію органів з оцінки відповідності". Вони запровадили нову концепцію діяльності у цій сфері, спрямовану на трансформацію національної системи сертифікації України до європейської та міжнародної систем.
У сфері сертифікації використовуються такі основні терміни та визначення:
♦ Підтвердження відповідності - діяльність, наслідком якої є гарантування того, що продукція, системи управління якістю, навколишнього середовищем і персонал відповідають встановленим законодавством вимогам.
♦ Декларування відповідності - процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам.
♦ Сертифікація - процедура, за допомогою якої визначений в установленому порядку орган документального засвідчує відповідність продукції, системи управління якістю, навколишнім середовищем і персоналу встановленим законодавством вимогам.
♦ Технічний регламент з підтвердження відповідності - нормативно-правовий акт, затверджений Кабінетом Міністрів України, в якому міститься опис видів продукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки щодо життя та здо-ровя людини, тварин, рослин, а також майна та охорони навколишнього середовища, процедури підтвердження відповідності цим вимогам, правила маркування і введення продукції в обіг.
♦ Третя сторона - особа чи орган, які визначаються незалежними від сторін, беруть участь у питанні, що розглядається.
♦ Система сертифікації - система, яка має власні правила, процедури та управління для проведення сертифікації відповідності.
♦ Схема (модель) сертифікації - склад і послідовність дій третьої сторони під час проведення сертифікації відповідності.
♦ Атестація виробництва - офіційне підтвердження органом із сертифікації наявності необхідних та достатніх умов виробництва певної продукції, які забезпечують стабільні виконання вимог до неї, що встановлені нормативними документами та контролюються під час сертифікації.
♦ Знак відповідності - захищений в установленому порядку знак, який застосовується при маркуванні для засвідчення того, що продукція відповідає конкретному стандарту чи іншому нормативному документу.
♦ Технічний нагляд - нагляд за відповідністю сертифікованої продукції під час її виробництва встановленим до неї вимогам.
♦ Законодавчо регульована (нерегульована) сфера - сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентують (не регламентується) законодавством.
♦ Акредитація - процедура, під час якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (сертифікація, контроль, випробування, калібрування тощо).
Основним завданням сертифікації є забезпечення стабільного випуску продукції такого рівня якості, який визначений встановленими до неї вимогами. Для виробників продукції сертифікація дає можливість збільшити довіру споживачів (клієнтів) до підприємства через гарантування необхідного рівня якості, збільшити обсяги випуску та розширити ринок збуту продукції, забезпечити ефективну та правдиву рекламу.
В залежності від об'єкта розрізняють сертифікацію: продукції та послуг, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкілля та персоналу. Сертифікація продукції в залежності від її виду та характеру вимог до неї може бути обов'язковою та добровільною. Обов'язковій сертифікації підлягає продукція, на яку поширюється обов'язкові вимоги законодавства, стандартів, зокрема вимоги щодо безпеки продукції, охорони довкілля, сумісності та взаємозамінності. За чинним законодавством в Україні продовольча сировина та харчові продукти підлягають обов'язковій сертифікації на відповідності вимогам безпеки (вміст токсичних речовин, радіонуклідів та мікробіологічна безпека). Така сертифікація здійснюється виключно в державній системі сертифікації УкрСЕПРО.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Товарознавча характеристика продукції свинарства» автора Бірта Г.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „СЕРТИФІКАЦІЯ ПРОДУКЦІЇ І СИСТЕМ ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ВИРОБІВ ІЗ СВИНИНИ“ на сторінці 1. Приємного читання.
