Розділ «Частина І. Основи рослинництва»

1.12. Гречка

Основна круп'яна культура. Гречана крупа має добрі смакові, поживні та дієтичні якості. її цінність визначається складом білкового комплексу. Він багатий на такі важливі амінокислоти як лізин, аргінін, цистин, триптофан, а також гістидин, необхідний для дитячого харчування. Білки гречки цінніші, ніж у інших зернових культур. Гречана крупа займає перше місце за поживністю серед круп. Вона містить більше вітамінів (Вт В2, В6, Р), мінеральних речовин багатих на залізо, фосфор, калій і магній. Органічні кислоти (лимонна, яблучна, щавелева) сприяють кращому засвоєнню їжі.

За фізіологічною цінністю білки гречаної крупи близькі до білків курячого яйця і коров'ячого молока. Гречану кашу дієтологи порівнюють за складом та структурою амінокислот з м'ясом.

У зерні гречки міститься 10-18 % білка, 2-3 % олії, яка запобігає утворенню в організмі людини холестерину. Вміст вуглеводів 60-68%.

Гречана крупа важливий продукт харчування, особливо для дітей, літніх людей, а також для хворих на діабет, гіпертонію, склероз, розлад нервової системи та ін. Гречана каша здавна є національною українською стравою. Із листків і квіток гречки виготовляють рутин (вітамін Р), який застосовується в медицині для підвищення еластичності і проникливості кровоносних судин.

Із борошна готують вареники, дитячі каші, галушки. Для випікання хліба непридатне через відсутність у зерні клейковини.

Відходи при виробництві крупи використовуються на корм худобі. Гречана полова є цінним кормом у свинарстві (100 кг її відповідають 50 корм. од.). Можна згодовувати тваринам гречану солому (в 100 кг міститься 30 корм. од.). За поживністю вона майже не поступається вівсяній. Гречка — один з кращих медоносів. За сприятливих умов вона забезпечує збір меду 60-100 кг/га а іноді й більше.

Гречка є страховою культурою для пересівання загиблих озимих. її вирощують у післяукісних та післяжнивних посівах, а також на зелений корм, на зелене добриво.

Агротехнічне значення гречки полягає в тому, що вона зменшує забур'яненість полів. Вона є добрим попередником, оскільки засвоює важкодоступні сполуки фосфору і калію для власного живлення і залишає їх в ґрунті з рослинними рештками.

Походить гречка з Індії. Тут відома понад 2500 років. У І столітті вона вже вирощувалась на Півдні України. Основні посівні площі гречки тепер розміщені в Європі — близько 1,8 млн. га, тоді як всього у світі висівають її на площі 2,7 млн. га. Гречку вирощують в Польщі, Франції, Німеччині, Австрії, Швеції. Невеликі площі є в Канаді, США, Бразилії, Індії. Найбільші посівні площі в Росії, Китаї.

Серед зернових культур гречка найменш урожайна, хоч є досвід вирощування врожаїв у межах 20-30 ц/га зерна. Урожайність у Франції становить 24 ц/га, Китаї — 19 ц/га.

За потенційними можливостями це одна з найврожайніших зернових культур. Селекціонери працюють над виведенням низькорослих сортів із збільшеною площею кожного листка, стійких до вилягання, з коротким періодом цвітіння. Гречка належить до теплолюбних рослин. Насіння починає проростати при температурі 6-8 °С. Дружні сходи появляються при 15 °С на 7-8 день, а при 12 °С — через 10 днів. Рослини чутливі до приморозків. Сходи пошкоджуються при 1-2 °С морозу а при — 4 °С посіви повністю гинуть. Оптимальна температура в період цвітіння-плодоутворення знаходиться в межах 17-25 °С. При температурі менше 13°С гречка сповільнює ріст, а при температурі вище 25 °С пригнічується, погано запилюється. При високих температурах зменшується виділення нектару, він швидко висихає, бджоли не запилюють посівів гречки. Підвищення температури до 30-35 °С призводить до запалу і відмирання зав'язі, урожай різко зменшується, особливо в посушливі роки. Розтягнутий період цвітіння теж призводить до зменшення продуктивності гречки.

Найвищий урожай формується, якщо під час цвітіння є тепла погода (20-25 °С) з відносною вологістю не менше 60 % при незначному вітрі. У таких умовах квітки виділяють найбільше нектару і приваблюють достатньо бджіл для запилення.

Вегетаційний період короткий — 65-100 днів. Гречка відноситься до вологолюбних культур. Для проростання насіння потребує 50-60 % води від своєї маси. Гречка споживає води в 3 рази більше ніж просо і в 2 рази більше, ніж пшениця і ячмінь. Найбільше потрібно рослинам води у фазах цвітіння, плодоутворення — 50-60 % від загальної потреби. Зменшення відносної вологості повітря до 30-40 % спричинює в'янення рослин, загибель зав'язей і плодів. Гречка належить до рослин, які добре ростуть і розвиваються в умовах короткого і довгого світлового дня. Скорочення світлового дня призводить до швидшого достигання. Встановлено, що для формування високого врожаю найбільш сприятлива мінлива хмарність.