Розділ «Частина І. Основи рослинництва»

У світі просо вирощують на площі 40 млн. га. Найбільші посівні площі у Азії і Африці. Найбільше проса сіють у Індії, в Нігерії, в Нігері, Судані, в Китаї. В Україні просо найбільш поширене в Степу та Лісостепу.

Урожайність проса в світі низька — близько 10 ц/га. Найвища врожайність у Китаї — 24 ц/га. Потенціал продуктивності проса набагато вищий. Наявні сорти здатні за належної технології забезпечувати врожаї зерна на рівні 40-45 ц/га і більше.

Просо відноситься до теплолюбних культур. Насіння починає проростати при температурі 8-10°С, але дружне проростання спостерігається при прогріванні ґрунту до 15-16°С. Його висівають, коли температура ґрунту на глибині 10 см становить 12-14°С. Сходи рослин можуть витримувати незначні приморозки — до мінус 2°С. При зниженні температури до -2-3 °С — сильно пошкоджуються, а при приморозках нижче -3°С — гинуть.

Просо вимогливе до температури у всі фази росту. Під час сходів-кущіння найкраще росте при температурі 18 °С, кущіння-викидання волотей — 20 °С, викидання волотей-цвітіння — 23 °С, цвітіння-достигання — 21 °С. Високі температури просо краще переносить, ніж зернові культури першої групи. Воно може витримувати підвищення температури до 38-40 °С впродовж 48 годин.

Просо мало вимогливе до вологи. Для проростання використовує тільки 25 % води від маси насінини. Просо здатне формувати вузлові корені при мінімальній вологості ґрунту. Його вирощують у найбільш посушливих районах. Посухостійкість проса пояснюється здатністю тимчасово припиняти ріст, згортати листки, що зменшує випаровування вологи. Зростають вимоги проса до вологи у період виходу в трубку, коли проходять важливі етапи органогенезу і формується вегетативна маса.

Просо дуже добре використовує опади у другій половині літа, тоді як для хлібів першої групи вони вже не дають ніякої користі.

Просо — світлолюбна культура короткого дня. При розміщенні рядків з півночі на південь покращуються умови освітлення і підвищується на 6-10 % урожайність зерна. Хмарна погода у другій половині вегетації пригнічує просо і затягує період вегетації, У північних районах вегетаційний період довший, ніж у південних. Залежно від сорту і умов вирощування він триває від 70 до 120 днів.

1.10. Сорго

Сорго — цінна зернова культура. В Азії, Африці — одна з основних продовольчих культур. У 100 кг зерна міститься в середньому 12-15 % сирого протеїну, 3,5-4,5 % жиру, 71-82 % вуглеводів, 2,4-4,8 % клітковини і 118-130 кормових одиниць. Зерно — цінний корм для худоби і сировина для виготовлення комбікормів. З нього виготовляють крупу. Урожайність зерна може досягати 45-60 ц/га. Зелена маса сорго згодовується худобі, або йде на виготовлення силосу, який за якістю мало поступається кукурудзяному. У 100 кг силосу міститься 22 корм. од., у зеленій масі — 23,5 корм. од., в сіні — 49,2 корм. од. Урожайність зеленої маси становить 400 ц/га, а на поливних землях досягає 900 ц/га. У посушливі роки сорго за врожайністю переважає кукурудзу.

Сорго використовують на технічні цілі. Зелені стебла його містять 10-15 % цукру (сік — до 24 %), їх використовують для виготовлення цукрового сиропу.

Із сорго віничного одержують найкращу сировину для виготовлення віників.

Сорго є давньою культурою у світовому рослинництві. Зернове сорго походить з Африки, цукрове — з Східної Азії. В Китаї, Індії сорго відоме за 3 тис. років до н.е. У Європі його вирощують з ХУ, в Україні з ХУІІ століття.

За посівними площами сорго займає 5 місце в світі (близько 50 млн.га) після пшениці, рису, кукурудзи і ячменю, а за валовими — 6 місце. На значних площах сорго вирощується в Індії, Китаї, Африці, США.

В Україні сорго вирощують переважно в південних посушливих районах. Середня врожайність зерна — 15 ц/га.

Сорго — найбільш теплолюбна культура серед зернових. Насіння сорго починає проростати при температурі 12-13 °С. Сходи не витримують зниження температури менше 0 °С. Сорго — жаростійка культура, добре росте і розвивається при дуже високих температурах — 30-35 °С, легко переносить спеку до 40 °С.

Листки у нього продовжують асимілювати навіть тоді, коли в кукурудзи вони втрачають тургор і згортаються в трубку.

Сорго найбільш посухостійка культура серед польових культур. Може давати задовільні врожаї аж до кордонів з напівпустелями. Маючи потужну кореневу систему, з допомогою якої сорго добуває вологу з глибоких горизонтів ґрунту, і густий восковий наліт на листках, рослини випаровують мало вологи. В умовах посухи, де інша культура практично не формує врожаю, сорго є високоврожайною культурою. Якщо в ґрунті є хоч незначні запаси вологи, то сорго продовжує рости. При повному пересиханні ґрунту рослини здатні впадати в анабіоз, а після дощів знову починають добре рости і розвиватися. Сорго добре використовує дощі у другій половині літа і на початку осені. Воно добре реагує на полив. В умовах зрошення збирають по 100 ц/га зерна, до 9001000 ц/га зеленої маси.

Сорго — світлолюбна рослина короткого дня. Воно важко переносить затінення, похмуру погоду. Вегетаційний період триває від 90 до 115 днів.

Сорго — одна з найбільш солестійких культур. Воно витримує концентрацію розчинних солей 0,6-0,8 %, що в 1,5 рази більше, ніж кукурудза. Тому сорго розміщують першою культурою при освоєнні засолених ґрунтів. Вирощування його сприяє зменшенню засоленості ґрунтів, оскільки з урожаєм виноситься значна кількість натрію, хлору і магнію.

1.11. Рис