Розділ 2. Правові аспекти фальсифікації товарів та заходи щодо її попередження

o направляє діяльність компанії при проведенні вилучення у продукту. Група вилучення повинна включати представників сфер виробництва,

закупівлі, маркетингу, контролю якості, правового регулювання, реалізації, розповсюдження, відносин із споживачами і зв'язків з громадськими організаціями. Кожна з цих сфер може бути задіяна відразу після введення в дію плану вилучення продукту.

Для ухвалення рішення щодо методів управління вилучення продукту, а також відповідно до процедури внутрішнього інформування Група вилучення повинна бути проінформована відносно:

o даних про сировину, інгредієнти і пакувальні матеріали, використані для виробництва невідповідного продукту;

o власних технологічних операцій, зокрема записів про моніторинг критичних точок контролю;

o яких-небудь змін в устаткуванні, технологічному процесі, поломках устаткування і збоях в його роботі;

o продукції з підозрілої партії, яка була реалізована;

o термінів транспортування, дистриб'юторів і консигнаторів;

o необхідності повідомлення ЗМІ і громадських організацій.

Після визначення структури і необхідних процедур Група вилучення повинна періодично перевіряти відповідність її плану політиці і оперативним методам компанії. Координатор вилучення повинен мати повноваження при необхідності скликати екстрене засідання Групи вилучення і залученого персоналу, незалежно від іншої діяльності компанії, яку вона проводить в даний час. Важливим є також проведення періодичних перевірок і підтверджень ефективності розробленого плану вилучення і надійності комунікаційних каналів.

Що стосується ситуації в Україні, то можна відмітити, що відповідно до вимог статті 20 Закону України "Про безпеку і якість харчових продуктів" (№ 2863-ІУ від 08.09.2005), всі виробники харчових продуктів зобов'язані

"... добровільно вилучати харчові продукти, які вони провели або вводять в оборот, у разі виявлення факту, що такі харчові продукти небезпечні, непридатні до споживання або неправильно маркіровані...".

Норма закону існує, а ось інформації про вилучення невідповідної харчової продукції як не було, так і немає. І навряд чи ми "йдемо попереду планети всієї" по відсутності проблем у області безпеки харчових продуктів. Все набагато простіше. Ми не маємо доступу до необхідної інформації, не можемо простежити за діями державних органів в цій сфері, та і подібний механізм (є на увазі вилучення продукції з ринку), можливо, у нас взагалі відсутній.

Вимоги про необхідність здійснення процедур вилучення знайшли своє віддзеркалення і в новому міжнародному стандарті ISO 22000:2005 (національний стандарт ДСТУ ISO 22000 планується прийняти на початку наступного року). У стандарті містяться положення щодо дій з потенційно небезпечними продуктами з метою запобігання їх попаданню в торгову мережу. Крім того, відповідно до вимог стандарту (п. 7.10.3.1), "... якщо продукти, що вийшли з-під управління організації, надалі визнані небезпечними, організація повинна повідомити відповідні зацікавлені сторони і ініціювати вилучення.". Важливим є також і те, що всі управлінські дії і відповідне реагування, повноваження по роботі з потенційно небезпечними продуктами повинні бути задокументовані. Згідно вимогам ISO 22000:2005, для здійснення своєчасного і повного вилучення небезпечної продукції вище керівництво організації повинне призначити персонал, що має повноваження ініціювати вилучення, а також персонал, відповідальний за його здійснення. Організація повинна встановити і підтримувати задокументовану процедуру відносно:

o повідомлення відповідних зацікавлених осіб (наприклад, законодавчих і регуляторних органів, замовників і/або споживачів);

o звернення з вилученими (відкликаними) продуктами, а також партіями продукції, які ще знаходяться на складі;

o послідовності дій, які повинні бути виконані.

Вилучені продукти повинні охоронятися і міститися під спостереженням до моменту, поки не стануть безпечними для того ж (або іншого) використання за призначенням, або повторно перероблені способом, що гарантує їх безпеку.

Причина, ступінь і результат вилучень повинні бути запротокольовані і повідомлені вищому керівництву як вхідні дані для аналізу з боку керівництва.

Організація повинна перевірити і запротоколювати результативність програми вилучення шляхом застосування відповідних методів (наприклад, удаване або практичне вилучення).