Розділ 2. Правові аспекти фальсифікації товарів та заходи щодо її попередження

в) невиконання суб'єктами господарювання приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав споживачів.

Згідно з п. 4 Положення рішення про тимчасове припинення діяльності суб'єкта господарювання приймається на основі акту перевірки й оформляється розпорядженням державного органу у справах захисту прав споживачів. У випадку повторного, протягом 365 календарних днів, тимчасового припинення діяльності суб' єкта господарювання, державний орган у справах захисту прав споживачів зобов' язаний, залежно від форми власності суб'єкта господарювання й інших конкретних обставин, поставити перед його власником або уповноваженим ним органом, що здійснює управління майном суб'єкта господарювання, питання про відсторонення керівника суб'єкта господарювання від посади, що він займає, або перед відповідним органом - про скасування держреєстрації або спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення відповідного виду підприємницької діяльності. У той же час не допускається тимчасове припинення діяльності суб'єкта господарювання, який здійснює роздрібний продаж продовольчих товарів першої необхідності і є єдиним у населеному пункті.

2.8. Аналіз міжнародного опиту вилучення неякісної продукції з ринку

У різних країнах світу повідомлення про інциденти, пов'язані з безпекою харчових продуктів, з'являються майже кожного тижня. Інциденти виникають на різних ділянках виробничого циклу і можуть мати серйозні наслідки для виробників харчових продуктів із-за уваги з боку ЗМІ і підвищеної інформованості споживачів. Це вимушує виробників вдаватися до крайніх заходів і ініціювати вилучення або відгук невідповідної і/або потенційно небезпечної продукції з ринку. Невиконання даної процедури спричиняє за собою руйнівні наслідки для компаній, пов'язані з судовими позовами, нанесенням непоправного збитку іміджу компанії і рекламі продукту в цілому, виплатою штрафних санкцій і заборон на реалізацію продукції.

За кордоном готовність до таких надзвичайних ситуацій є прямим обов'язком всіх виробників, наказаним на законодавчому рівні. На підприємствах створюються групи відгуку продукції, комісії по надзвичайних ситуаціях, призначаються відповідальні (так звані менеджери кризи), розробляється докладна детальна програма, наприклад, План відгуку продукції, який при виникненні таких кризових обставин оперативно починає реалізовуватися.

Цікавий в цьому плані досвід США, де ще з кінця 70-х років передбачена юридична відповідальність посадовців підприємств харчової галузі за відсутність ефективної системи вилучення і утилізації запасів небезпечної або недоброякісної продукції (таблиця).

Основні напрями політики, процедури і відповідальність промислових підприємств в США визначають Адміністрація по контролю харчових продуктів і лікарських засобів (FDA), а також Федеральна служба безпеки і інспекції харчових продуктів Департаменту сільського господарства США (FSIS/USDA) для продуктів з м'яса і птаха.

Ні Адміністрація по контролю харчових продуктів і лікарських засобів, ні Міністерство сільського господарства США не мають повноважень вимагати від підприємств вилучення продукту без отримання на це судового ордера. На практиці Служба безпеки і інспекції харчових продуктів (FSIS) і FDA використовують свої права для того, щоб переконати посадовців компанії в необхідності вилучення продукту. Іноді ця дія розглядається як альтернатива вимушеної конфіскації або затриманню невідповідного продукту.

Виробники харчових продуктів мають право надавати інформацію FDA і USDA, яка може привести до переоцінки даної ситуації. Але при цьому компанія повинна враховувати всі можливі негативні наслідки відмови FDA або FSIS в здійсненні дій по вилученню продукції з ринку. Контрольний орган може за власною ініціативою надати інформацію в ЗМІ щодо будь-яких недоліків продуктів компанії, які, на її думку, можуть представляти небезпеку для здоров'я людини або можуть привести до обману (введенню в оману) споживачів. Негативна реклама в прес-релізах, на радіомовленні або телебаченні може зробити руйнівний вплив на компанію і істотно зіпсувати репутацію товарів.

Таблиця 2.1

Класифікація відзивів продукції з ринку (згідно законодавства США)

Якщо компанія відмовляється здійснити вилучення товару на вимогу одного з контрольних органів або якщо урядові посадовці вважають дії компанії неефективними, контрольний орган може звернутися до суду з проханням видати їй судовий ордер, який дозволить йому накласти арешт або визнати непридатними продукти, що не відповідають вимогам, передбаченим законом.

Якщо виникає необхідність у вилученні продукту, саме контрольний орган, а не компанія, класифікує вилучення, ґрунтуючись на оцінці ризику для здоров'я людини.

Стратегія вилучення. Для здійснення ефективного вилучення продукції з ринку компанія повинна завчасно розробити стратегію виконання цього завдання. Така стратегія повинна приймати до уваги наступні чинники:

o результати оцінки ризиків для здоров'я людини;

o кодування, маркіровку і інші способи ідентифікації продукту для споживача;

o наскільки брак продукту є очевидним для споживача;

o географічну область розповсюдження (реалізації) товару;

o ступінь, до якого продукт залишається під контролем виробника або його дистриб'юторів;

o яким чином відбуватиметься вилучення товару і як здійснюватиметься оплата за такі товари;