Залежно від вихідних даних для вирівнювання рядів динаміки можуть бути вибрані різні типи кривих або пряма лінія. Аналіз динаміки соціально-економічних явищ показує, що їхня зміна супроводжується постійними зростаючими і спадаючими абсолютними приростами, постійними темпами зростання і приросту, прискоренням або уповільненням, тобто їхнє вирівнювання слід здійснювати за рівнянням прямої лінії, парболи другого порядку або показникової кривої.
Основна тенденція (тренд) показує, як впливають систематичні фактори на рівні ряду динаміки, а відхилення фактичних рівнів від вирівняних характеризує варіацію рівнів, викликану індивідуальними особливостями кожного періоду. Випадкова (залишкова) варіація в рядах динаміки може бути виміряна способами, якими вимірюється звичайна варіація, наприклад за допомогою залишкового середнього квадратичного відхилення
або коефіцієнта варіації V = -100%.
Показники варіації рівнів динамічних рядів можуть бути використані для оцінки правильності вибору апроксимуючої функції (рівняння) для вирівнювання, а також оцінки порівняльної стійкості окремих динамічних рядів. Очевидно, що чим показники варіації менше, тим вирівнювання здійснене точніше, а ряди динаміки стійкіші.
Вирівнювання динамічних рядів за рівнянням прямої лінії доцільно проводити тоді, коли для емпіричного ряду характерні більш або менш постійні ланцюгові абсолютні прирости, тобто тоді, коли рівні ряду змінюються приблизно в арифметичній прогресії.
Стосовно рядів динаміки аналітичне рівняння прямої лінії має вигляд:
де уг - вирівняні значення рівнів динамічного ряду;
г - час, тобто порядкові номери періодів;
а0 і а1 - параметри рівняння шуканої прямої;
а0 - початок відліку (економічного змісту не має);
а1 - коефіцієнт регресії або пропорційності, який показує середній щорічний приріст (зниження) досліджуваного явища (тангенс кута нахилу прямої лінії до осі абсцис).
Параметри а0 і а1 шуканої прямої, що задовольняють вимозі способу найменших квадратів, знаходять розв'язуючи таку систему нормальних рівнянь:
де п - число рівнів ряду динаміки.
Техніка утворення системи рівнянь така. Перше рівняння дістають множенням всіх членів вихідного рівняння (~г = а0 + а1г) на коефіцієнт при а0 (на одиницю) і підсумовування знайдених добутків. Щоб мати друге рівняння, всі члени вихідного рівняння необхідно помножити на коефіцієнт при а1 (на г) і знайдені добутки підсумувати. Аналогічно будують систему нормальних рівнянь і для інших кривих (параболи другого порядку, гіперболи тощо).
Розрахунок параметрів рівняння (а0 і а1 ) можна значно спростити, якщо відлік часу (г) проводити так, щоб сума показників часу дорівнювала нулю (X г = 0). Цього досягають так. Рівень, що знаходиться в середині ряду динаміки, беруть за умовний початок відліку, або нульове значення. Для того, щоб сума показників часу дорівнювала нулю, умовні позначення дат потрібно давати так.
При непарному числі рівнів ряду динаміки для отримання Xг = 0 рівень, що знаходиться в середині ряду, прирівнюють до нуля, а рівні, розташовані вище його позначають числами із знаком мінус -1, -2, -3 і т.д., а нижче - числами із знаком плюс +1, +2, +3 і т. д.
При парному числі рівнів ряду динаміки рівні, що лежать вище серединного значення (воно знаходиться в середині між двома серединними датами), позначають натуральними числами із знаком мінус - 1, - 3, - 5 і т.д., а рівні, що лежать нижче серединного значення - натуральними числами із знаком плюс +1, +3, +5 і т.д.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія статистики» автора Мармоза А.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Прийоми виявлення основної тенденції розвитку в рядах динаміки“ на сторінці 6. Приємного читання.
