Схема побудови досліду така: ділянку, на якій проводився дослід, було розбито на чотири блоки, що відрізняються між собою рельєфом і механічним складом ґрунтів. Кожен з варіантів досліду у випадковому порядку було розподілено в усіх чотирьох блоках, чим зумовлювалося значне вирівнювання умов в усіх перевірюваних варіантах досліду. Отже, дослід проведено в чотирьохкратній повторності і побудовано за методом рендомізованих блоків (залежні вибірки).
Потрібно методом дисперсійного аналізу перевірити статистичну гіпотезу відносно середніх у генеральних сукупностях.
Порівнюючи середню урожайність по групах (попередниках) і підгрупах (добривах), можна помітити, що урожайність озимої пшениці закономірно зростає по мірі зміни попередника і збільшення доз добрив. Разом з тим висунемо нульові гіпотези про випадковість відмінностей середньої урожайності за варіантами досліду, тобто про те, що фактори не впливають на рівень урожайності озимої пшениці:
в) Н0: ефективність взаємодії факторів у генеральних сукупностях однакова;
На: ефективність взаємодії факторів у генеральних сукупностях неоднакова;
Тут хі - середні по групах; Х] - середні по підгрупах.
Рівень значущості візьмемо таким, що дорівнює а = 0,05. Для перевірки Но використаємо критерій Б.
Схема побудови досліду показує, що загальну варіацію урожайності озимої пшениці можна розкласти на 5 компонентів:
де "¥заг - варіація урожайності за рахунок впливу: попередників ¥п, добрив ¥д, взаємодії факторів (попередників і добрив) "¥вз, повторностей "¥повт; "¥зал - залишкова варіація.
Розкладання загальної варіації проведемо в два етапи. На першому етапі виділимо із загальної варіації
тобто варіацію, що створюється спільним впливом попередників і добрив, варіацію по блоках (повторностях) і залишкову (відхилення індивідуальних спостережень від середніх по кожному фактору окремо).
На другому етапі виділимо варіацію (суму квадратів відхилень), пов'язану з дією факторів (кожного окремо і їхню спільну взаємодію):
Позначимо число спостережень в досліді N = 24, кількість груп за попередниками т = 2, кількість підгруп за добривами І = 3 і за блоками п = 4 N = тІп = 2 o 3 o 4 = 24).
Для спрощення обчислень сум квадратів відхилень зменшимо всі вихідні дані на постійну величину, близьку до середньої величини (а = 50) і виразимо дані досліду у відхиленнях від постійної величини.
Результати обчислень запишемо в табл. 8.6.
Таблиця 8.6. Відхилення від умовного початку (у = х - а; а = 50)
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія статистики» автора Мармоза А.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дисперсійний аналіз при групуванні даних за двома ознаками“ на сторінці 2. Приємного читання.
