Встановимо число ступенів свободи варіації для кожної суми квадратів відхилень при N = 15, т = 3, п = 5.
Тоді число ступенів свободи варіації для загальної суми квадратів відхилень
для залишкової визначається за різницею так само, як і залишкова варіація: к2 = к0 - к1 = N - 1) - (т - 1) = 14 - 2 = 12.
Знаючи суми квадратів відхилень і ступені свободи, визначимо дисперсії, як відношення суми квадратів відхилень до відповідного числа ступенів свободи варіації.
Для дисперсійного аналізу викликає інтерес міжгрупова і залишкова дисперсії, а загальна дисперсія в аналізі участі не бере, тому її не обчислюємо:
Зіставимо дисперсії, тобто знайдемо фактичне значення Б-критерію Фішера:
Для перевірки нульової гіпотези необхідно визначити табличне значення Б-критерію Фішера (дод. 4) і порівняти його з одержаним фактичним значенням.
V 2
Більшій дисперсії рац відповідає число ступенів свободи варіації кі =2 (чисельник відношення), меншій дисперсії зал число ступенів свободи варіації к2 = 12 (знаменник відношення). Отже, згідно дод. 4 теоретичне (табличне) значення Б-критерію знаходиться на перетині другого стовпця і дванадцятого рядка: Б005 = 3,88.
Порівняємо фактичне і табличне значення Б-критерію:
Оскільки Бфакг > Б005, висунута нульова гіпотеза щодо випадкових розбіжностей в групових середніх має бути відхилена і прийнята альтернативна гіпотеза: значення генеральних середніх істотно відрізняються. Іншими словами, фактичні дані не узгоджуються з нульовою гіпотезою. Отже, вплив різних за якістю раціонів на середньодобові прирости живої маси бройлерів вірогідний і істотний.
В дисперсійному аналізі при розкладанні загальної варіації результативної ознаки за компонентами необхідно враховувати порядок формування вибірок: залежні чи незалежні. Якщо в прикладі, що розглядується, вибірки сформовані як незалежні (тобто в кожну групу відібрано по п'ять тварин у випадковому порядку), то загальна сума квадратів відхилень поділяється на два компонента: "¥р!Щ і "¥зал. Однак частіше в дослідах з тваринами формуються групи тварин-аналогів відповідно до числа повторностей по кожному варіанту досліду. Кожен варіант досліду має за повторність - тварину-представника з групи аналогів.
При проведенні експерименту (розглянутий вище приклад) з перевірки впливу різних раціонів на прирости живої маси бройлерів могло бути сформовано п'ять груп тварин-аналогів, оскільки дослід мав проводиться у п'ятикратному повторенні. Групи складалися з трьох голів відповідно варіантам раціону і кожний варіант досліду мав представника з однієї і тієї самої групи тварин-аналогів. Отже, середні по повторностях (по графах табл. 8.1) відбивають тоді відмінності між виділеними групами. Ці відмінності необхідно виключити із загального варіювання приростів, оскільки вони не є випадковими, не пов'язані із зміною раціонів і в певній мірі можуть затушовувати вплив на прирости досліджуваного фактора.
Розкладання загальної варіації результативної ознаки при залежному формуванні вибірок ведеться за схемою:
тобто на відміну від незалежного формування вибірок включає ще й варіацію повторностей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія статистики» автора Мармоза А.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дисперсійний аналіз при групуванні даних за однією ознакою“ на сторінці 2. Приємного читання.
