Критичною областю називають ті значення критерію, при яких нульова гіпотеза відхиляється. Областю припустимих значень (областю прийняття Н0) називають сукупність значень використовуваного критерію, при яких нульова гіпотеза приймається.
Точки, які відділяють критичну область від області допустимих значень, називають критичними точками.
Розрізняють односторонню і двосторонню критичні області.
Односторонньою називають правосторонню або лівосторонню критичну область. Ці області визначаються такими нерівностями: для правосторонньої критичної області к > акр, де акр - додатне число, для лівосторонньої к < акр, - де акр - від'ємне число.
Двостороння критична область визначається нерівностями к < аь к > а2, де а2 > аь або коротко |к| > акр, де акр > 0.
Вибір односторонньої або двосторонньої критичної області залежить від конкретних умов і мети задач, що розв'язуються. Наприклад, при альтернативній гіпотезі На : хі Ф х2 слід користуватись двосторонньою критичною областю, а при гіпотезах На : хі > х2 і На : Хі < х2 - односторонньою (відповідно правосторонньою і лівосторонньою) критичною областю.
Критичну область доцільно будувати так, щоб вона найкращим чином відрізняла нульову від альтернативної гіпотези.
Критерій перевірки гіпотези повинен бути підібраний так, щоб ризик допущення помилок був мінімальним. При цьому дуже важливо визначити імовірність того, що не буде припущено помилку II роду. Ця імовірність характеризує чутливість критерію до помилок II роду і дістала назву потужності критерію.
Потужністю критерію називається імовірність відхилення випробуваної гіпотези Н0, коли правильною є альтернативна гіпотеза На(1-|3). Отже, потужність критерію є імовірність того, що не буде припущено помилку II роду. Звичайно, бажано мати найпотужніший критерій, бо це забезпечить мінімальну імовірність припущення помилки II роду. Тому з усіх можливих критеріїв слід вибирати найпотужніший.
Потужність (чутливість) критерію може бути підвищена двома способами: а) збільшенням рівня значущості. Проте цей шлях не зовсім прийнятний, бо необґрунтовано підвищується імовірність помилок І роду; б) збільшенням чисельності вибірки.
При формулюванні висновків за результатами перевірки гіпотези керуються таким принципом (правилом): якщо фактичне значення критерію потрапляє в критичну область, то Н0 відхиляють, якщо ж фактичне значення критерію належить до області припустимих значень, то Н0 приймають.
Для кожного критерію складено спеціальні таблиці, за якими знаходять його табличне значення (критичні точки), що відокремлюють критичну область від області припустимих значень. Знайдене табличне значення критерію порівнюють з його фактичним значенням. Якщо фактичне значення критерію, визначене за даними вибірки, буде більшим від табличного значення, то нульову гіпотезу потрібно відхилити і прийняти альтернативну гіпотезу. Якщо ж фактичне значення критерію буде меншим або таким, що дорівнює табличному, то робиться висновок про згоду даних спостереження з нульовою гіпотезою, тобто підстави для відмови від Н0 немає і тому її треба прийняти.
Якщо, наприклад, у досліді перевіряють вплив будь-якого фактора на результативну ознаку за допомогою X - критерію Стьюдента, то висновки формулюються так. Якщо Хф^ > Ха, то нульову гіпотезу (Н0 : фактор не впливає на результативну ознаку) відхиляють, а вплив фактора на результативну ознаку вірогідний, істотний. Якщо ж перевіряють вірогідність різниці між середніми двох або кількох малих вибірок, то у цьому разі (Хфщ^ > Ха) говорять, що відмінності між середніми настільки значні, що вони не можуть бути результатом випадкового варіювання вибіркових даних, тому вони повинні бути визнані істотними, вірогідними.
За ситуації, коли виявиться, що Хфщ^ < Ха , роблять зворотні висновки: нульова гіпотеза (Н0: фактор не впливає на результативну ознаку) приймається, вплив фактора на результативну ознаку, неістотний, невірогідний, а сама різниця між середніми лежить у межах можливих випадкових коливань, а тому вона неістотна, невірогідна.
При цьому слід мати на увазі, що згода з нульовою гіпотезою не доводить її абсолютної справедливості. Це лише свідчення про необхідність подальшої її перевірки, зокрема шляхом збільшення обсягу вибірки або поки більш переконливі дослідження не дозволять зробити протилежний висновок. Тому при формулюванні остаточних висновків в цьому випадку більш правильно говорити про те, що дані спостереження не суперечать нульовій гіпотезі і, отже, не дають підстави для її відхилення.
Загальна схема перевірки статистичної гіпотези
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія статистики» автора Мармоза А.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Помилки при перевірці статистична гіпотез. Статистичні критерії і критична область“ на сторінці 2. Приємного читання.
