Розрізняють передусім одновершинні (одномодальні) і багатовершинні (багатомодальні) розподіли. До одновершинних відносять криві, які мають один максимум частот. Одновершинний розподіл може бути гостровершинним і плосковершинним. Для багатовершинних розподілів характерна наявність кількох максимумів і мінімумів частот, що переміжаються між собою. Багатовершинність розподілу, як правило, є ознакою неоднорідності досліджуваної сукупності, вказує на наявність диференціації (розшарування) сукупності, а найчастіше є наслідком змішування якісно відмінних сукупностей. В цьому випадку досліджувану сукупність необхідно розчленувати на окремі однорідні сукупності і вивчати їх окремо.
Серед різноманіття форм одновершинних розподілів, що найчастіше зустрічаються на практиці, можна виділити такі характерні розподіли: симетричні, помірноасиметричні, крайньоасиметричні (І - подібні), угнуті (и -подібні) та ін.
Симетричним називають такий розподіл, в якому частоти варіант по мірі віддалення від якогось центра розсіяння зменшуються, залишаючись рівними між собою по обидві сторони до кінців розподілу. Криві таких розподілів симетричні відносно ординати, встановленої у точці, яка відповідає математичному сподіванню.
Симетричний розподіл може бути гостровершинним і плосковершинним. Для гостровершинних розподілів одиниці сукупності зосереджуються біля центральної варіанти, для плосковершинних - навпаки роззосереджуються.
Криві розподілу, побудовані на основі фактичних даних, звичайно рідко бувають ідеально симетричними, хоча ця форма розподілу притаманна багатьом явищам. Емпіричні розподіли, як правило, є асиметричними (скошеними). Такі помірноасиметричні розподіли на практиці зустрічаються частіше. Помірноасиметричними (скошеними) називають такі розподіли, в яких частоти по один бік від центра розсіювання зменшуються помітно бистріше, ніж по другий, внаслідок чого ординати рівновіддалених від центра значень ознаки неоднакові.
При цьому, якщо більш довша гілка кривої припадає на більші значення ознаки, що лежать на правому боці графіка, то таку асиметрію називають правосторонньою або додатньою. У протилежному випадку асиметрія вважається лівосторонньою або від'ємною.
Асиметричний розподіл в границі стає крайньоасиметричним.
Крайньоасиметричними (І - подібними) називають такі розподіли, в яких найбільша частота розташована на одному з кінців розподілу. Такі розподіли за формулою нагадують І і тому називаються І - подібними.
Інколи зустрічаються розподіли, які мають криву угнутої форми, що нагадує латинську букву и, такі розподіли називають и - подібними. и - подібні розподіли характерні тим, що мінімальна частота знаходиться звичайно поблизу центра розсіювання, а по мірі віддалення від неї до кінців розподілу частоти зростають. Такі розподіли на практиці зустрічаються рідко.
Зустрічаються ї - подібні розподіли.
Усі викладені вище форми статистичних розподілів подано у вигляді такої схеми (рис. 3.5).
Зображення варіаційних рядів розподілу в табличній і графічній формах дає змогу одержати лише перше уявлення про найбільш загальні характерні властивості досліджуваного розподілу.
Всебічна характеристика рядів розподілу передбачає з'ясування умов, у яких сформувався досліджуваний розподіл, вираження його основних особливостей числовими характеристиками.
Рис. 3.5. Графіки форм статистичних розподілів
Комплексний опис статистичних розподілів полягає в знаходженні передусім найважливіших узагальнюючих характеристик: середньої величини, ступеня варіації ознаки, скошеності, гостровершинності розподілу. Для їх визначення використовуються відповідні кількісні характеристики. Про них мова буде йти у наступних розділах підручника (див. розд. 4 і 5).
Статистичні таблиці
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Теорія статистики» автора Мармоза А.Т. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ряди розподілу“ на сторінці 3. Приємного читання.
