Розділ II. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ, ДЕРЖАВИ ТА СУСПІЛЬСТВА

Як арбітр держава уповноважує свої виконавчі органи організовувати взаємодію з роботодавцями та профспілками, створювати сприятливі умови для ведення колективних переговорів, вирішення колективних трудових спорів (конфліктів). Держава надає свої представницькі функції органам виконавчої влади, яку представляють:

– Кабінет Міністрів України (на національному рівні);

– центральні органи виконавчої влади (на галузевому рівні);

– місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування (на територіальному рівні).

Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади України, який згідно з Конституцією України [1] здійснює управління об'єктами, що перебувають у державній власності, а також виступає одним із найбільших роботодавців країни. Відповідно до Конституції України [1], цей орган забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту тощо, а також розробляє та здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку. Крім того, КМУ виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів із питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Міністерство соціальної політики як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади впроваджує державну політику у сфері соціально-трудових відносин, зайнятості, оплати, нормування та стимулювання праці, охорони умов праці, соціального захисту населення, соціального страхування, пенсійного забезпечення. У межах своїх повноважень цей орган забезпечує координацію роботи зі створення необхідних умов для ефективного функціонування та розвитку соціального діалогу.

Як власник засобів виробництва, через відповідну систему управління ними, держава (тобто управлінський апарат) у відносинах із профспілками намагатиметься вирішувати проблеми значною мірою за рахунок працівників. У той же час уряд не може не шукати діалогу з профспілками, аби створити певний соціальний клімат, необхідний для проведення докорінної ринкової перебудови.

Держава – роботодавець в особі адміністрації державних підприємств, що поряд з іншими роботодавцями бере участь у ринковій конкуренції.

Найважливішою функцією державних органів влади в соціальному діалозі є гарантування виконання законодавства. Крім того, держава виконує інші функції:

– реформаторську (економічні реформи);

– захисну;

– партнерську (як партнер у соціальному діалозі);

– протекціоністську (захист ринку);

– інформаційно-консультативну;

– арбітражну;

– представницьку (лобіювання інтересів);

– навчально-освітню та інші.

Міжнародна організація праці (Резолюція про трипартизм і соціальний діалог від 18.06.2002 р.) пропонує державі забезпечувати створення необхідних умов для соціального діалогу, у тому числі дотримання основних принципів і прав на свободу об'єднання та ведення колективних переговорів, сприятливого середовища для трудових відносин та поваги ролі соціальних партнерів. Також цей документ заохочує уряди та організації працівників і роботодавців до сприяння трипартизму та соціальному діалогу, особливо в секторах, де трипартизм та соціальний діалог відсутні або не одержали достатнього розвитку.

Отже, у розвитку соціального діалогу державі належить важлива роль, яка полягає у створенні умов, що задовольняють суспільні потреби шляхом узгодження інтересів роботодавців та найманих працівників із питань соціально-економічної політики.