Розділ II. СОЦІАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЛЮДИНИ, ДЕРЖАВИ ТА СУСПІЛЬСТВА

9. Оперативна (обслуговування ЗМІ певних політичних об'єднань).

ЗМІ відіграють у політичному житті суспільства істотну роль (табл. 2.1), безпосередньо стосуючись його життєдіяльності й виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення і пресу) і продуктивну (творить) функції, тому вони тією ж мірою, що і творці політики, несуть відповідальність за те, що відбувається в суспільстві.

Політичний вплив ЗМІ здійснюють через вплив на розум і почуття людини.

Таблиця 2.1

Характеристика слабких і сильних позицій впливу ЗМІ

Використання технологій інформаційно-психологічного впливу на маніпулювання громадською думкою – поширене у світі явище. ЗМІ призначені для сприйняття їх масами. Тому ще не дуже давно були визначені межі складності подання матеріалів. Було сформульовано правило, згідно з яким повідомлення повинно мати рівень зрозумілості,який відповідає коефіцієнту інтелекту, приблизно на 10% нижчому від середнього рівня середовища, на яке воно розраховане. Тому не дивно, що тексти повідомлень у ЗМІ інколи бувають дуже примітивними.

Політика як сфера суспільної діяльності найбільше потребує ЗМІ для постійного зв'язку між державою та громадянами. Також влада намагається утримати контроль над суспільством за допомогою ЗМІ. Найбільший тиск влади на суспільство відбувається під час виборчих кампаній (використання "виборчих технологій" і т. ін.)

У демократичних державах явно переважає раціональна модель масових комунікацій, розрахована на переконання людей за допомогою інформування та аргументації, побудованою згідно із законами логіки. Ця модель відповідає сформованому там типу менталітету і політичної культури людей. Вона пропонує змагальність різних ЗМІ в боротьбі за увагу і довіру аудиторії. У цих державах законом заборонено використання ЗМІ для розпалювання расової, національної, класової та релігійної ненависті й ворожнечі, проте в них різні політичні сили для пропаганди своїх ідей і цінностей широко застосовують методи переважно емоційного впливу, що особливо яскраво проявляється в періоди виборчих кампаній і нерідко може затьмарити раціональні докази та аргументи. Цим широко користуються тоталітарні, авторитарні і особливо етнократичні режими, насичуючи свою політичну пропаганду емоційним змістом. Тут ЗМІ широко використовують методи психологічного навіювання, засновані на страху і вірі, для розпалювання фанатизму, недовіри або ненависті до політичних опонентів, осіб інших національностей і всіх неугодних.

Незважаючи на важливість емоційного впливу, все ж таки головний вплив на політику ЗМІ здійснюють через інформаційний процес. Основними етапами цього процесу є одержання, відбір, препарування, коментування відомостей. Від того, яку інформацію, в якій формі і з якими коментарями отримують суб'єкти політики, багато в чому залежать їх подальші дії. Вони не тільки відбирають відомості, які поставляють інформаційні агентства, але і самі видобувають і оформляють їх, а також виступають їх коментаторами і поширювачами. Потік інформації в сучасному світі настільки різноманітний і суперечливий, що самостійно розібратися в ньому не в змозі ні окрема людина, ні навіть група фахівців. Тому відбір найбільш важливої інформації та її подання в доступній масової аудиторії формі й коментування – важливе завдання всієї системи ЗМІ. Інформованість громадян, у тому числі політиків, прямо залежить від того, як, з якими цілями і за якими критеріями відбирається інформація, наскільки глибоко вона відображає реальні факти після її препарування та редукції, здійснених газетами, радіо, телебаченням, а також від способу й форм подання інформації.

Роль ЗМІ в політиці не можна оцінювати однозначно. Вони являють собою складний багатогранний інститут, що складається з безлічі органів і елементів, які забезпечують інформування населення про те, що відбувається в кожній конкретній країні і в усьому світі.

Найважливіше завдання ЗМІ в суспільстві – інформування громадян. Поряд з існуючими в демократичних державах трьома гілками влади – законодавчою виконавчою і судовою – ЗМІ називають "четвертою владою" Однак вони не мають іншого способу реалізації своєї влади, окрім слова, правдивої інформації, це і є той основний інструмент, за допомогою якого ЗМІ формують громадську думку".

Влада ЗМІ, таким чином, – непряма влада. ЗМІ неспроможні прийняти жодного рішення. Але вони володіють великою силою – розумом та свідомістю людей, формують погляди на ті чи інші проблеми.

ЗМІ необхідні розвиненому демократичному суспільству як самостійна сила, автономна від держави, адже тільки в такому разі вони здатні виконувати свої функції. Парадокс полягає в тому, що інформаційна безпека демократичної держави полягає у відсутності контролю над ЗМІ, у якомога повнішому інформуванні населення про всі явища внутрішнього і зовнішнього життя. Лише свобода забезпечує функціонування ЗМІ як "четвертої влади". Демократичне суспільство зацікавлене в перетворенні ЗМІ в "четверту владу як одному з факторів політичної і соціальної стабільності".

У відносинах ЗМІ з державою існує чотири моделі взаємин:

1. Тоталітарна – в держава встановлює абсолютний контроль над ЗМІ.

2. Авторитарна – ЗМІ повинні служити урядові і "роз'яснювати громадянам правильну політику".

3. Модель соціальної відповідальності – встановлює межі функціонування ЗМІ, залишаючи за собою право втручання в певні тематичні сфери.

4. Ліберальна модель ставить перед пресою завдання служити суспільству, бути сторожем демократії.

У реальних умовах України, коли рівень реформування різних галузей життєдіяльності суспільства істотно відрізняється як мірою охоплення, так і глибиною, коли самі реформи доводиться здійснювати в умовах економічної і соціальної кризи, вирішального значення набувають роль ЗМІ як гарантів політичної і соціальної стабільності, як каналів вираження суспільних інтересів.

Чи не найважливішим обмеженням є соціальна відповідальність ЗМІ взагалі і преси зокрема. Свобода слова – це не право журналістів на професійне досягнення або завоювання. Це не право говорити те, що думаєш, у тому числі будь – які нісенітниці, які можуть спасти на думку журналісту. Свобода слова – це все-таки конституційне право народу отримувати достовірну інформацію.