Розділ X. СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

В більшості країн ЄС у різній формі розроблені та функціонують державні програми підтримки і стимулювання СВБ. Завдяки цим програмам держава визначає бажану поведінку для бізнесу, долучає компанії приватного і державного секторів до спільного виконання соціально важливих завдань, матеріально стимулює бізнес до соціально відповідальної діяльності тощо.

Основними характеристиками СВ є добровільність; інтегрованість у бізнес-стратегію організації, компанії; системність; користь для всіх заінтересованих сторін: співробітників, споживачів, акціонерів, громади тощо, а також для самого підприємства; внесок у процес сталого розвитку. Соціальна відповідальність не обмежується благодійністю.

Соціальна відповідальність бізнесу містить у собі процедури і практики компаній із семи аспектів діяльності: 1) організаційне управління; 2) права людини; 3) трудові відносини; 4) етична операційна діяльність; S) захист навколишнього середовища; 6) захист прав споживачів; 7) розвиток місцевих громад і співпраця з ними.

СВБ в Україні перебуває в стадії становлення. Найбільш активними у цій сфері є, насамперед, представництва іноземних компаній, які переносять на українське підґрунтя сучасні світові практики, принципи і стандарти, а також великі та малі вітчизняні підприємства й організації, які протягом останніх 15 років удосконалюють свою діяльність на засадах концепцій Загального управління якістю. Однак зазначений процес потребує певної координації та стимулювання, а відтак активної участі в ньому держави, яка повинна визначити СВБ як бажану поведінку для бізнесу і розробити комплекс відповідних стимулів (до цього вже дійшли державні органи країн-членів ЄС).

Водночас необхідно усвідомлювати, що СВ безпосередньо пов'язана з рівнем ділової досконалості підприємств, організацій і установ. Адже, якщо вони не є досконалими, то навряд чи зможуть системно і протягом тривалого часу задовольняти потреби всіх заінтересованих сторін. На це вкрай важливо зважати в Україні, де рівень ділової досконалості більшої кількості організацій суттєво нижчий за відповідний рівень у розвинених країнах.

Саме тому в Україні підтримка держави необхідна як для підкреслення важливості етичної і соціально відповідальної поведінки компаній, просування кращих практик вітчизняних компаній із соціальної відповідальності в Україні та за кордоном, так і для підвищення престижності досконалих організацій і процесів безперервного системного вдосконалення. Це дозволить більшості компаній посилити довгострокову конкурентоспроможність і репутацію через практики відповідального ставлення до своїх співробітників, споживачів та інших заінтересованих сторін.

Ця теза ще більш актуалізована сучасними глобалізаційними та інтеграційними процесами, оскільки уряди іноземних держав надають великого значення процесам роботи своїх компаній на ринках, що розвиваються, і дотриманню ними стандартів щодо забезпечення прав людини, трудових відносин, охорони навколишнього середовища.

Найбільш доцільним у цьому контексті є ухвалення відповідної Національної стратегії соціальної відповідальності бізнесу в Україні (далі – Стратегія), яка має чітко зафіксувати позицію держави в цій сфері. Прийняття такого документа покращить імідж Української Держави всередині країни і за кордоном, продемонструє прагнення України рухатися відповідно до сучасних європейських і світових тенденцій, дотримуватися концепції сталого розвитку, відповідально ставитися до проблем суспільства і навколишнього середовища.

Одним із п'яти першочергових антикризових заходів Президент України визначив зменшення соціальних витрат бюджетних організацій та активізацію соціальної відповідальності бізнесу перед суспільством, навколишнім середовищем, громадою, що є більш загальновизнаним як поняття соціальної відповідальності.

В умовах світової глобалізації, а сьогодні й економічної кризи, конкуренція у бізнес-середовищі загострюється, тому для утримання місця на ринку збуту все більша частка виробників усього світу вимушена шукати шляхи, які забезпечують довготривале лояльне ставлення з боку клієнтів, співробітників, інших зацікавлених сторін суспільства. По суті – це основний двигун для переорієнтування прибутково орієнтованого бізнесу на соціально відповідальний.

Визначальною ініціативою сучасного громадянського суспільства є Глобальний договір ООН, започаткований у 2000 році, у якому проголошено основні принципи соціально відповідальної поведінки підприємництва. В Україні рух за приєднання до Глобального договору набув організаційно-правового оформлення за підтримки Програми розвитку ООН у 2006 році, коли керівники 56 компаній та неурядових організацій, серед яких була і федерація профспілок України, підписали угоду про приєднання і взяли на себе зобов'язання дотримуватися його положень та публічно звітувати про результати своєї соціальної діяльності. На початку 2008 р. учасників Глобального договору стало вже 96, і цей процес триває.

Під час економічної кризи ці чинники ще більше загострюються, що може призвести до соціального напруження. Крім того, аномальним явищем стало поширення бідності серед працюючих, особливо у сільських господарствах. Однією з причин такого становища є зайнятість на малопродуктивних робочих місцях із рівнем заробітної плати, що межує або є нижчим за прожитковий мінімум.

Дослідження Світового банку показало, що основним джерелом зростання ВВП у розвинених країнах є людський капітал, на його частку припадає 62,0% приросту ВВП, тоді як виробничі фонди дають 16,0-18,0% приросту, а природні ресурси – 20,0-22,0%. Тому інвестиції в людський розвиток мають розглядатися вітчизняним бізнесом та державою як важливий чинник економічного піднесення, підвищення конкурентоспроможності підприємств і водночас як засіб гуманізації відносин між працею та капіталом, що в свою чергу сприятиме стабільності суспільства.

Масштаби соціальної активності можуть істотно зрости, якщо держава буде її заохочувати та стимулювати шляхом формування сприятливого соціально безпечного середовища для діяльності підприємців. Причому, це середовище утворюється не самою державою, а через посередництво інститутів громадянського суспільства, наприклад, бізнес-асоціацій, ЗМІ, громадських благодійних організацій, наукових установ тощо.

Слід відзначити, що стимулювання – це комплекс заходів матеріального та нематеріального характеру, спрямованих на формування мотивів суб'єктів для досягнення цілей (у нашому випадку підприємців – на соціальні інвестиції). Стимулами можуть бути: державні премії, державні нагороди, правові та економічні пільги, заохочення, винагороди, гранти, вищі посади. Різні країни по-різному підходять до стимулювання соціальної відповідальності. Добровільність дій підприємництва У т.ч. за рахунок заохочення та стимулювання їх з боку держави – ключовий аспект для розвитку СВ у будь-якій країні, нехтування яким призводить до адміністративного втручання та згортання ініціативи.

У більшості країн світу соціальна звітність – лише один із широкого спектра методів, за допомогою яких держава мотивує бізнес турбуватися про розвиток суспільства. Також ефективним є метод матеріального заохочення компаній, які інвестують проекти соціального значення у вигляді податкових відрахувань, податкових канікул, вільних економічних зон, венчурних фондів або підтримки міжсекторального партнерства бізнесу у вигляді тренінгів, грантів, обміну фахівцями, освіти журналістів. Головне, що держава створює середовище, яке сприяє стимулюванню та винагороді компаній за добру соціальну поведінку (соціальний "знак якості", премії за розвиток соціальної відповідальності).

Прикладом активного заохочення та поширення позитивної ефективної партнерської взаємодії федеральних органів виконавчої влади, російських компаній, адміністрацій регіонів та місцевих громад може слугувати Програма заохочення бізнесу, яка третій рік є площиною для популяризації соціальної відповідальності. Так, наприклад, громадська рада "Соціальне партнерство" разом з адміністрацією Новосибірської області у рамках програми проводять конференції "Аспекти розвитку соціальної відповідальності у регіоні та специфіка і технологія активізації", конкурси проектів програм, виставки спеціальних проектів бізнес-компаній та урочисті церемонії нагородження лауреатів. Лауреатам присвоюють звання у номінаціях: "Корпоративна соціальна програма року", "Соціально значущий проект року", хід реалізації проектів висвітлюються у ЗМІ. В обласній раді на пленарних засіданнях проводяться круглі столи, де зацікавлені учасники та партнери програми можуть обговорити роль механізмів стимулювання соціальної відповідальності, соціальну звітність як комунікаційний інструмент соціально відповідальної компанії, основні моделі бізнесу, специфіку розвитку принципів корпоративної соціальної відповідальності, а також роль та ставлення ЗМІ до соціальної відповідальності. Учасникам та партнерам запропоновано каталог з інформацією про діяльність відомих підприємців, що здійснюють реальний внесок у розвиток Новосибірської області.

У жовтні 2006 р. Указом Президента Республіки Казахстан затверджено Державну програму патріотичного виховання громадян країни на 2006-2008 pp. Пріоритетним напрямом програми було визначено соціальну відповідальність. Основні поняття та принципи соціальної відповідальності були в основі Генеральної угоди між владою РК, республіканським об'єднанням роботодавців та профспілками на 2007-2008 pp., Концепцією розвитку громадянського суспільства у Республіці Казахстан на 2006-2011 pp. закріплено правові принципи та механізми реалізації СВ. Наступним етапом планується прийняття законопроекту "Про соціальну відповідальність бізнесу", який передбачатиме соціальні гарантії, що стимулюють меценатство, спонсорську діяльність шляхом надання відповідним суб'єктам податкових та інших пільг.

У теперішній час соціальна відповідальність в Україні перебуває у стадії розвитку, тому міжнародний досвід слід широко вивчати та впроваджувати з урахуванням національної специфіки. За джерелами регулювання, практикою український варіант соціальної відповідальності є сумішшю британської моделі (добровільне ініціювання) та континентальної схеми (бажання підприємств отримати від держави чіткі законодавчі рамки соціальної відповідальності). В Україні СВ продовжує орієнтуватися на ближче коло стейкхолдерів – держава, власники та персонал. Більш широке коло зацікавлених сторін – місцева громада, постачальники та інші, поки що, так і не є системною ознакою. Сьогодні соціальна відповідальність в Україні – це добровільний внесок приватного сектора у громадський розвиток через благодійність та механізм соціальних інвестицій. У сфері соціальних інвестицій в Україні помітні проблеми, пов'язані з інституціональною недосконалістю: держава формує недостатньо ефективні правові та соціальні інститути, а бізнес-структури вимушені нейтралізувати "помилки" держави, здійснюючи, в окремих випадках, суттєві соціальні інвестиції і тим самим підмінюючи державу у соціальній сфері. Зважаючи на слабкість вітчизняного бізнесу, який не встиг зайняти свою нішу серед зарубіжних країн, подібна лінія розвитку погіршує конкурентоспроможність країни на зовнішніх ринках. З іншого боку, інституціональна недосконалість виявляється ще і в тому, що бізнес, у свою чергу, не завжди чітко виконує встановлені законом соціальні та податкові зобов'язання. Серед фактичних стимулів розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні перше місце посідає необхідність налагодження відносин із владою, від якої залежить у значній мірі майбутнє бізнесу.

Одним із заходів, що зміг би істотно вплинути на кількісні параметри соціальної відповідальності в Україні, є розробка та прийняття чіткої законодавчої бази, яка створювала б правові рамки соціально відповідальної поведінки та була націленою на його оптимізацію [59].