Розділ 9. Населення України

Згідно з даними Держкомстату України, впродовж 2006 р. чисельність наявного населення України продовжувала зменшуватись. Обсяг скорочення становив 2006 р. 283,5 тис. осіб (2005 р. - 351,3 тис), а кількість жителів країни на 1 січня 2007 р. дорівнювала 46 646,0 тис. Інтенсивність скорочення населення у 2006 р. становила 6,1 особи на 1000 жителів і була значно нижчою не лише рівня 2005 р. (7,5 %), ай найменшою за останні 13 років.

З огляду на використання трудового потенціалу, важливе значення має аналіз вікової структури населення та її динаміки впродовж останніх років. Адже розгляд такої динаміки дасть змогу передбачити можливі зміни в перспективі й визначити, скільки осіб претендуватиме на робочі місця. За 1990-2007 рр. вікова структура населення України суттєво змінилася (табл. 9.3).

Дані таблиці засвідчують різке зменшення чисельності осіб віком 0-14 років і зростання чисельності осіб віком понад 65 років у 2007 р. порівняно з 1990 р. Порівняти й проаналізувати вікову структуру населення 1990 р. і 2007 р. можна, скориставшись рис. 9.2.

Таблиця 9.3. Динаміка вікової структури України за 1990-2007 рр.*

· За даними Держкомстату України **

За даними Всеукраїнського перепису населення станом на 5 грудня 2001 р.

Демографи констатують, що статевовіковий склад населення є не лише об'єктивним результатом еволюції природного та міграційного руху людей, а й своєрідним узагальненим відображенням демографічної поведінки населення загалом. Згідно з думкою відомого польського демографа Е. Россета, "віковий склад населення - це ніби живий пам'ятник усім демографічним

Рис. 9.2. Вікова структура населення України У 1990 і 2007 рр.

фактам, що мали місце у минулі сто років". Безсумнівно, вікова структура залежить від особливостей демо-відтворення в країні, але, вона, в свою чергу, впливає на демографічну ситуацію в Україні. Зазначимо, що у нас суттєво змінилися окремі показники відтворення населення (табл. 9.4).

Таблиця 9.4. Показники демографічного відтворення населення України за 1990-2007 рр.*

* За даними Держкомстату України

Основним фактором зменшення чисельності населення України є його природне скорочення (перевищення кількості померлих над кількістю народжених), яке на початок 2006 р. фіксувалося в усіх регіонах. Природне скорочення населення України відбувалося впродовж багатьох років унаслідок зменшення народжуваності й зростання смертності. За 2006 р. в Україні народилось 460,4 тне. дітей, або 9,8 народжених на 1000 жителів, а померло 758,1 тис, або 16,2 %. На 100 померлих припадала 61 народжена живою дитина.

При цьому зазначимо, що особливу тривогу викликало зменшення народжуваності з 657,2 тис. осіб у 1990 р. до 460,4 тис. осіб у 2006 р., зростання майже в 2 рази за 1990-2006 рр. частки дітей, народжених жінками, котрі не перебували у зареєстрованому шлюбі, зменшення кількості укладених шлюбів. За даними Держкомстату України, загальне скорочення населення країни у 2006 р. відбувалось лише внаслідок природного скорочення - 297,7 тис. осіб, за відносно незначного міграційного приросту в розмірі 14,2 тис. осіб. Тільки за рахунок природного скорочення зменшувалась чисельність населення і в міських поселеннях, а вже скорочення населення у сільській місцевості було наслідком дії всіх трьох чинників.

Фахівці зазначають, що причинами зменшення народжуваності є низький рівень отримання доходів і соціального захисту, медичного обслуговування на фоні загального погіршення здоров'я населення, складна екологічна ситуація. Крім того, впродовж останніх трьох десятиріч в Україні спостерігаються зміни, пов'язані з орієнтацією на мало- та середньодітну сім'ю чисельністю менше трьох осіб, що характерно для більшості економічно розвинутих країн.

За останні роки інтенсивність народжуваності в країні зросла (з 7,7 % у 2001 р. до 9,8 % у 2006 р.) (табл. 9.5).

Таблиця 9.5. Показники демографічного відтворення населення України за 1990-2007 рр. у розрахунку на 1000 осіб населення*

* За даними Держкомстату України ** На 1000 народжених живими

Показники народжуваності традиційно вищі у західному регіоні: Рівненській (13,6 народжених на 1000 жителів), Закарпатській (13,3 %) і Волинській (13,2 %) областях і найнижчі - у північних та східних областях: Чернігівській (8,1 %), Луганській і Сумській (по 8,3 %).

Реальним резервом зменшення природного скорочення населення е зниження рівня смертності хоча б до рівня початку 90-х років XX ст. (12-13 померлих на 1000 жителів).

Інтенсивність смертності суттєво залежить від рівня постаріння населення. Тому, природно, смертність у 2006 р. була найвища у Чернігівській (21,1 померлих на 1000 населення), Сумській (18,4%) і Полтавській (18,1 %) областях, де спостерігається висока питома вага осіб похилого віку.