Розділ 6. Економічне та соціально-економічне районування

2. Перспективний характер районування. Він визначає часову властивість мереж районування і спрямовує кожну з них у майбутнє (за допомогою районування треба розв'язати і прогнозні соціально-економічні завдання), висуває вимоги до показників, параметрів районування, які повинні мати часову стійкість, відбивати довготривалі процеси. При цьому визначена мережа районування повинна зберегти значення у майбутньому.

3. Проблемність районування - націленість його на визначення соціально-економічних проблем у різних регіонах України. Цей принцип передбачає цільову спрямованість розробок стосовно соціально-економічного районування. Суть його полягає в тому, що разом із районуванням мають бути визначені й регіональні соціально-економічні проблеми, тобто соціально-економічне районування виступає засобом територіального впорядкування і типології, а отже, й систематизації відповідних проблем.

4. Об'єктивною ознакою соціально-економічного районування є диференціація соціально-економічних умов життєдіяльності населення на території.

5. Принцип відповідності соціально-економічного районування й адміністративно-територіального устрою України. Це означає, що межі соціально-економічних районів повинні збігатися з межами одиниць сучасного адміністративно-територіального устрою держави. Одиницею інтегрального соціально-економічного районування має бути область.

З-поміж інших принципів соціально-економічного районування автори називають такі:

- зміцнення територіальної єдності держави й удосконалення ЇЇ територіальної організації;

- врахування історико-географічних особливостей українських земель, національного й етнічного складу населення;

- посилення територіальної спеціалізації виробництва та можливості для комплексного економічного і соціального розвитку територій;

- збереження єдності локальних систем розселення;

- вибір найбільших центрів, які стануть ядрами районів.

Зазначимо, що ознаки соціально-економічних районів, сформульовані О. Шаблієм, можуть розглядатися як принципи соціально-економічного районування.

Безумовно, соціально-економічне районування є засобом відображення особливостей територіальної диференціації природних, соціально-економічних умов і політичних, економічних, соціальних та екологічних процесів країни. Воно, як наголошують провідні вчені, необхідне для поліпшення державного управління суспільством і повинно стати основою вдосконалення адміністративно-територіального поділу України. Результати районування у вигляді схеми не лише матимуть практичне застосування, а й відкриють можливість нових прикладних досліджень. Найважливішими напрямами прикладних досліджень на основі районування можуть стати раціоналізація територіально-господарських зв'язків - внутрішньодержавних і зовнішніх, обґрунтування вільних економічних зон.

Підсумовуючи, наголосимо: ефективна територіальна організація продуктивних сил можлива лише за наявності адекватного дійсності соціально-економічного районування. Ось чому так важливо активізувати роботи в Україні не тільки з власне районування, а й із районології, що в кінцевому підсумку сприятиме зміцненню і розквіту національного комплексу країни.