Розділ «Словник термінів і понять»

Продуктивні сили - поєднання місць прикладання праці та людей, унаслідок чого здійснюється діяльність, корисна суспільству, частині суспільства чи людині за умови, що ця діяльність не суперечить суспільним морально-етичним нормам і цінностям.

Проміжне споживання - витрати на товари й послуги, використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

Районний бюджет - план утворення та використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення спільних інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст районного значення, виконання місцевих програм, здійснення бюджетного вирівнювання.

Реальна заробітна плата - показник, який характеризує купівельну спроможність номінальної заробітної плати під впливом змін споживчих цін на товари, послуги та рівня податків і обов'язкових платежів.

Реальний ВВП - обсяг ВВП у цінах періоду, який прийнятий за основу порівняння.

Регіон (лат. regionis - область, район) - територія, яка відрізняється від інших низкою ознак і характеризується певною цілісністю та взаємопов'язаністю її складових елементів. Є ключовим поняттям у регіоналістиці, регіонології, регіональній економіці, регіональній науці, регіонознавстві. Регіони виділяються відповідно до певних цілей і завдань, найголовніше з котрих - управління розвитком. Регіони можуть бути будь-якого розміру - від міста (чи району в крупному місті) до величезних регіонів усередині континенту. Для позначення територіального обсягу регіону можуть застосовуватись такі терміни, як "локальне регіональне утворення", "мікрорегіон", "мезорегіон", "макрорегіон" тощо. У випадку виділення в середині країни з метою управління розвитком регіону він становить основну складову частину державного територіального устрою, яка визначена єдиною політикою державного регіоналізму і має організаційну відокремленість, цілісність, економічну та географічну самодостатність, право місцевого самоврядування, систему державних органів, котрі є елементами (підсистемами) державної структури влади й управління країною.

Регіоналізація - 1) розвиток, зміцнення економічних, політичних та інших зв'язків між областями або державами, що входять до одного регіону; виникнення регіональних об'єднань держав. Формами регіоналізації є утворення митних союзів, торговельних преференцій на зразок квот, здійснення спільної валютної політики і системи платіжного обліку з іншими країнами і под. На сучасному етапі регіоналізація виявляється у створенні економічно інтегрованих просторів; 2) специфічність, розмаїття напрямів регіональної політики в окремих регіонах, яке пов'язане з їхніми особливостями; 3) те ж саме, що і районування; 4) зовнішньоторговельні привілеї двох країн.

Регіоналістика - сукупність дисциплін і напрямів, методологічних підходів і методичних прийомів, об'єктом дослідження яких є регіон. Сюди також відносять теорію районування, регіонологію, що досліджує закономірності функціонування і розвитку районів, регіональну економіку, регіональну соціологію, демографію та ін.

Регіональна політика - 1) сфера діяльності держави щодо управління економічним, соціальним і політичним розвитком країни в просторовому (регіональному) аспекті, тобто пов'язана з взаємовідносинами між державою і регіонами, а також регіонів між собою. Складова частина національної стратегії соціально-економічного розвитку. В орбіту регіональної політики вводяться такі напрями: співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку (державний, кооперативний, приватний сектори національної економіки; внутрішні й зовнішні фактори та засоби; співвідношення національного (загальнодержавного) і регіонального аспектів розвитку, центрального та регіонального рівнів управління економікою (рівень регіональної автономії, ступінь централізації планування й управління); ставлення до завдання піднесення економіки відсталих районів, освоєння нових районів і ресурсів; ставлення до національноетнічних питань (в умовах багатонаціональної держави); регіональні аспекти демографічної політики, політики урбанізації, державної політики тощо. З регіональною політикою тісно пов'язані регіональне планування та програмування. За структурою вона може бути поділена на окремі складові: економічну, промислову, соціальну, житлову, демографічну, екологічну, науково-технічну та ін. Основні соціально-економічні аспекти в регіональній політиці пов'язані з територіальним поділом праці, формуванням народногосподарських комплексів, економічним районуванням і загальнодержавним плануванням (програмуванням) соціально-економічного розвитку та розміщення продуктивних сил; 2) сфера діяльності регіональної (місцевої) влади щодо управління соціально-економічним розвитком регіону (міста).

Регіональна політика держави- система дій держави, спрямованих на підтримку здійснення місцевого самоврядування в кожному регіоні країни за безумовного врахування загальнодержавних інтересів. Поняття "регіональна політика держави" містить у собі поняття "місцеве самоврядування" та "державна регіональна політика". Якщо місцеве самоврядування висуває на перше місце інтереси місцевої громади, то державна регіональна політика повинна забезпечити безумовне виконання у регіонах державного законодавства і тих інтересів, котрі держава має у конкретному регіоні. Основна мета регіональної політики держави - дотримання балансу інтересів центру держави і регіонів унаслідок формування раціональних бюджетних взаємовідносин між державними та місцевими бюджетами. Це необхідно для вирівнювання стану соціально-економічного розвитку різних регіонів, передусім умов життя населення, з урахуванням прогресивних соціальних нормативів і аналогів показників регіонального розвитку в розвинутих країнах світу. Ефективні бюджетні взаємовідносини між центром і регіонами повинні передбачати можливість фінансового забезпечення, функцій державного управління та функцій місцевого самоврядування. Вважається, що розподіл бюджетних надходжень на місцях між державними і місцевими бюджетами повинен здійснюватися у пропорції приблизно 55-45. При цьому держава знімає з себе фінансову відповідальність за вирішення економічних і соціальних проблем територіальних громад у частині, яка відноситься до компетенції місцевого самоврядування. Це не відкидає, однак, у випадку необхідності надати державну фінансову та матеріальну допомогу економічно відсталим (депресивним) регіонам за рахунок перерозподілу Державного бюджету.

Регіональна угода (регіональний контракт) - договір між органами місцевого самоврядування регіонального рівня та урядом держави, який має на меті реалізацію спільної стратегії держави і регіону стосовно розвитку територій і регулює взаємні зобов'язання та відповідальність стосовно названих у контракті заходів. Українське законодавство передбачає, що контракт буде укладатися між урядом та обласною радою і сприятиме активнішій участі регіонів у формуванні стратегії та планів розвитку територій. Оформлення відносин між державою і регіоном у формі контракту засвідчує перехід від управління через підпорядкування або командування до управління через взаємодію. Результатом регіонального контракту є поєднання ресурсів регіону- інтелектуальних, фінансових, організаційних та ін. - з державними ресурсами. Контракт гарантує, що в межах регіону держава буде діяти з урахуванням пріоритетів діяльності регіональної влади - і навпаки.

Регіональне врядування (regional governance) - набір або система методів використання органами публічної влади економічних, соціальних та інших ресурсів території з метою підвищення показників людського розвитку. Пріоритетність саме розвитку людини означає, що шляхи розвитку регіону повинні аналізуватися через призму інтересів громадян, які мають канали впливу на рішення, що приймаються органами влади, контролюються і залучаються до 'її діяльності. Поняття "врядування" означає, насамперед, залучення до процесів управління регіоном, окрім регіональних органів влад, інших чинників, котрі діють на відповідній території, зокрема, бізнесу, громадськості, інтереси, якої захищаються громадськими об'єднаннями; представників різних соціально-демографічних груп; органів місцевого самоврядування нижчого територіального рівня. Характерними рисами процесу врядування є прозорість і підконтрольність громадянам, відповідність принципам ефективності й рівності.

Регіональне планування - форма державного втручання в економіку регіону з метою пом'якшення найгостріших диспропорцій і соціальних протиріч (депресія, стагнація, безробіття). Розглядається в більшості країн як необхідний інститут національного соціально-економічного планування. Ефективна форма реалізації регіональної політики.

Регіональні нерівності - відмінності у рівнях розвитку, зайнятості, доходів населення, умов підприємництва тощо в регіонах. Зведення до мінімуму тих нерівностей, на яких може ґрунтуватися виникнення соціальних конфліктів, перешкоди соціально-економічному розвитку країни загалом, е сутністю регіональної політики. До найпоширеніших причин регіональних нерівностей відносять: значні відмінності природно-кліматичних умов життя і підприємництва в окремих регіонах країни; масштаби, якість і напрями використання природних ресурсів, що визначають "продуктивність" регіонів; периферійне або глибинне положення регіону, внаслідок чого підвищуються транспортні витрати, зростають виробничі витрати і звужується ринок збуту; застаріла структура виробництва, запізнення з упровадженням інновацій; агломераційні переваги (перехрещення в регіоні багатьох міжгалузевих зв'язків і розвинута інфраструктура) й агломераційні недоліки (перенасичення виробництвом, перенаселення); стадія технологічного розвитку; відмінності підприємницького клімату (податкова система, ступінь адміністративного контролю за фірмами); політичні й інституціональні фактори (наприклад, ступінь регіональної автономії); соціально-культурні фактори (рівень урбанізації, освіченості населення, наявність наукових і культурних центрів тощо).

Регіональні правила забудови - нормативно-правовий акт, який встановлює загальний для територій і населених пунктів області, Автономної Республіки Крим (окрім міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення) порядок планування, забудови й іншого використання територій і окремих земельних ділянок.

Регіональний підхід неокласичний - підхід до регіональної політики, за якого допускається, що вільний нерегульований ринок самостійно спричиняє усунення нерівності між регіонами, а отже, недоцільно обмежувати стихійну дію ринкових сил. Протилежний підхід - теорія незбалансованого розвитку.

Регіональний розвиток- 1) зміна структури регіонів або територіальних утворень усередині них (зазвичай, ідеться про прогресивні зміни структури); 2) ускладнення (ефективна позитивна зміна) регіональної системи. Якщо розвиток пов'язаний з руйнацією, зниженням рівня тощо, застосовується термін "деградація".

Регіонознавство - галузь наукових знань, яка вивчає територіальну організацію господарства і життєдіяльності населення. Предметом його дослідження є соціально-економічні (суспільно-економічні) регіони всіх рівнів. Має на меті вивчення специфіки соціально-економічного, політичного, культурного, етвоконфесійного, природного, екологічного розвитку відносно цілісних територіальних утворень. Усередині цієї галузі знань можна виділити, по-перше, теоретичне регіонознавство - займається аналізом територіальної диференціації не конкретних регіонів, а їхніх типів і моделей; по-друге, конструктивне регіонознавство - застосовує теоретичні положення до проектування штучних територіальних систем з чіткими межами (в цьому тлумаченні термін надзвичайно близький до наукових основ районного планування, яке в 60-х роках XX ст. отримало назву конструктивної географії району); по-третє, пізнавальне регіонознавство вивчає регіоналізацію простору як інструмент пізнання. Існує погляд на регіонознавство як на синтез наукових знань.

Регіонологія - 1) науковий напрям в економіці та суміжних з нею науках. Вивчає особливості розвитку регіону або економічного району як частини народногосподарського комплексу країни. До основних завдань регіонології належить з'ясування особливостей процесу суспільного відтворення регіону для теоретичного і методологічного обґрунтування його прогнозування та регіонального планування; 2) наука, що вивчає закономірності системного екологічного, економічного, соціального, політичного, духовного функціонування і розвитку територіальних соціумів (спільностей людей), форми та методи регулювання цих процесів. Досліджує системність цілісного відтворення соціального життя на конкретній території. Об'єктом 'її дослідження є регіон як відносно самостійне природно-соціальне явище.

Рівень безробіття (за методологією МОП) - відношення (%) кількості безробітних віком 15-70 років до економічно активного населення (робочої сили) зазначеного віку або відповідної соціально-демографічної ознаки.