Розділ 11. Аналіз розвитку продуктивних сил України

Закінчення табл. 11.3

*Дані Держкомстату України

Виробництво ВВП на особу в Україні є меншим у 2 рази порівняно з Польщею і в 4-11 разів порівняно з іншими розвинутими країнами - давніми членами Євросоюзу. Водночас цей показник для таких країн, як Румунія, Болгарія, котрі недавно вступили до ЄС, - майже такий, як для України.

Порівняно низький рівень ВВП в Україні фахівці пояснюють структурою його утворення. Незважаючи на спад виробництва в агропромисловому комплексі, частка сільського, мисливського та лісового господарства в обсязі ВВП України залишалася достатньо високою (наприклад, 2004 р. - 11,4 %), а в країнах ЄС - приблизно 2,1 % (у Польщі - 3 %). Одночасно зберігався високий рівень зайнятості найманих працівників у цьому секторі економіки (2004 р. - 11,7 % загальної кількості працюючих проти 5,4 % у країнах ЄС).

Україна є промислово-аграрною державою. За структурою економіки 15 регіонів країни належать до промислово-аграрних .

Упродовж багатьох років сільське господарство належало до найважливіших галузей економіки України.

Продовження табл. 11.4

Продовження табл. 11.4

Адже вона має сприятливі природні умови для розвитку сільськогосподарського виробництва, яке здавна було традиційним видом діяльності українців. Україна - провідна аграрна держава Європи з потужним ресурсним потенціалом для подальшого розвитку сільського господарства, що вже у найближчій перспективі могло б стати високоефективним, експортоспроможним. І на сучасному етапі, незважаючи на складні умови функціонування, ця галузь традиційно належить до найважливіших, є основною ланкою агропромислового комплексу (АПК). Сільське господарство посідає друге місце після промисловості за випуском продукції, це важлива галузь спеціалізації національного господарського комплексу. На країну припадає майже третина запасів чорнозему та 27 % орних земель Європи. На мешканця України припадає в середньому 0,66 га ріллі (в Польщі та Франції цей показник вдвічі менший). У зв'язку з різними причинами названий показник постійно зменшується. У Закарпатській області на жителя припадає лише 0,16 га ріллі, у Львівській - 0,31 га. Такі показники оцінюються Міжнародною комісією з продовольства (ФАО 00Н) як критичні. Але за якісним складом і природною родючістю ґрунтів Україна - одна з найбагатших держав світу. Експертні оцінки, що містяться в праці "Україна: прогноз розвитку продуктивних сил" (К., 1998), стверджується: за раціональної структури землекористування і відповідної наукової та ресурсної бази землеробства сільське господарство країни в змозі забезпечити продуктами харчування 140-145 млн осіб. Однак навіть за такої кількості населення, яка зараз проживає в Україні, продовольча безпека країни залежить від перспектив розвитку сільського господарства у найближчій і віддаленішій перспективі.

Найвища сільськогосподарська освоєність території (понад 85 %) характерна для Запорізької, Миколаївської та Кіровоградської областей, найнижча - для поліських областей.

В Україні має місце висока розораність ґрунтів, що дедалі більше перетворюється на складну проблему з погляду збереження земельних ресурсів. Відсутність фінансування унеможливлює належний рівень відновлення продуктивності земельних угідь, їх родючості. За роки незалежності в агропромисловому комплексі усіх регіонів України відбувся значний спад, зокрема у 1999 р., коли виробництво сільськогосподарської продукції становило лише 48,6 % рівня 1990 р.

Рівень розвитку та спеціалізацію сільського господарства визначають рослинництво і тваринництво (табл. 11.5-11.7).

При цьому площа сільськогосподарських угідь упродовж 1990-2006 рр. щорічно скорочувалася (рис. 11.3).

Для сільського господарства України характерними були значні регіональні диспропорції, які впродовж останніх років дещо пом'якшилися.

Дані засвідчують наявність низки проблем у сільському господарстві країни, від розв'язання яких залежить забезпеченість населення продуктами харчування. Сказане підтверджують фінансові результати функціонування цієї галузі, які значно менші, ніж у промисловості (табл. 11.7). Принагідно зазначимо, що всі підприємства України впродовж 2006 р. отримали фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування у сумі 76,3 млрд грн. Це в 1,2 разу перевищує обсяги попереднього року, причому 66,5 % підприємств були прибутковими й отримали 110,7млрд грн прибутку, що в 1,2 разу більше ніж за 2005 р. Збитково працювало 33,5 % підприємств. Вони допустили збитків на суму 34,4 млрд грн (у 1,4 разу більше ніж у попередньому році). У сільському господарстві збитковою була третина підприємств (табл. 11.7).

Промисловість - провідна галузь національного господарського комплексу України. У 90-х роках XX ст. відбулося різке зниження випуску промислової продукції,

Таблиця 11.7. Фінансовий результат підприємств (млн грн)*

Рис. 11.3. Динаміка площі сільськогосподарських угідь у 1990-2006 рр., тис. га

зумовлене кризовими явищами в економіці країни. У 2000-2005 рр. розвиток цієї галузі дещо активізувався (табл. 11.8).

Найрозвинутішими промисловими регіонами є Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Луганська, Полтавська і Харківська області та м. Київ. На них припадає понад 70 % загальнодержавного обсягу реалізованої промислової продукції, а питома вага кожної з таких областей, як Волинська, Тернопільська, Херсонська, Чернівецька, Закарпатська, Кіровоградська та м. Севастополя не досягає навіть 1 %.