Розділ 1. ПРЕДМЕТ, МЕТОДИ І ЗАВДАННЯ НАУКИ "РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА"

Природничі зони мають переважно широтну витягнуту спрямованість і відрізняються подібними природними умовами впродовж широтного розташування певної поверхні землі. В той же час природничі зони не мають різко визначених меж (границь), характеризуються поступовим переходом з однієї зони до іншої. Широтне розташування природничих зон визначає широтний розподіл таких явищ як формування клімату, основних типів ґрунтів, рослинного, тваринного світу, водного режиму тощо, що принципово впливає на розташування та використання природних ресурсів, розвиток продуктивних сил, умови життя людей.

Відповідно до запропонованої схеми регіонального розвитку Поліський (Північний) регіон знаходиться в зоні мішаних лісів, що займає північну частину України, називається Українським Поліссям, охоплює майже 20% території України. Це переважно рівнинна територія з добре розвинутою гідрографічною сіткою і поширенням низинних боліт. Характерною ознакою зони мішаних лісів є наявність розвинутого сільського та лісового господарства. Вказані обставини визначили формування Поліської (Північної) зони території України, до складу якої увійшло 6 областей.

Подільський (Центральний) регіон знаходиться в лісостеповій зоні, що охоплює центральну територію України. Характерною ознакою зони є поєднання лісових участків території з участками території із степовою рослинністю. Лісостеп охоплює майже 34% території України і дає підставу для виділення в окреме регіональне об'єднання Подільський (Центральний) регіон, куди увійшли 5 областей.

Степовий (Південний) регіон розташований в степовій зоні, яка охоплює південну територію України. Степова зона відрізняється сухим континентальним кліматом (жарке літо, відносно холодна зима із сильними вітрами), безлісовими участками території, яка покрита, головним чином, трав'янистою рослинністю. Степова зона характерна малими опадами переважно в першій половині літа, наявністю частими засухами. Кліматичні умови визначають тип рослинного та тваринного світу.

Українські Карпати — гірська частина території України, яка являє собою східну частину Карпат. Відрізняється наявністю округлих вершин та схилів, помірно континентальним кліматом, значними запасами водних ресурсів, природних копалин (нафта, газ, кольорові метали тощо), характерними гірською рослинністю та тваринним світом. Ці обставини визначили за необхідне утворення Карпатського (Західного) регіону, куди увійшли 4 області.

Донбаський (Східний) регіон, до складу якого увійшли 3 області, у природничому відношенні характеризується переважно рівнинною територією, помірно континентальним кліматом, значними запасами вугілля. Донбаський регіон характеризується високим індустріальним розвитком (електроенергетика, металургія, машинобудування, хімічна промисловість), багатогалузевим сільськогосподарським виробництвом.

В окремий регіон виділено Автономку Республіку Крим, територія якої відрізняється особливими природно-кліматичними показниками.

Більша частина території Кримського півострова — рівнина, наявність Кримських гір, південне побережжя відрізняється середньоземноморським кліматом. На півострові достатня кількість опадів, наявність родючих грунтів та значних природних копалин дають можливість для розвитку промисловості, сільського господарства, туризму, рекреації. Особливості розташування Кримського півострова та наявні природні ресурси створюють сприятливі можливості для розвитку продуктивних сил, забезпечення належних соціальних умов для життя людей.

При формуванні регіонального розподілу території враховані економічні та соціальні показники, які характеризують розвиток промисловості, сільського господарства, транспорту, інших галузей економіки, розвиток установ соціальної сфери, умови соціального забезпечення населення.

Висвітлення змісту економічних та соціальних показників, сутності економічної діяльності на території окремих регіонів здійснено в наступних розділах посібника.

Економіко-географічний розподіл має бути використаний для формування регіональної соціально-економічної політики, яка, в свою чергу, визначає основу державної концепції регіонального розвитку.

Регіональна соціально-економічна політика включає сукупність організаційних, політичних, економічних, правових заходів, які реалізуються державними органами влади, спрямовані на піднесення ролі та значення територіальних об'єднань в загальнодержавному розвитку з врахуванням стратегічних завдань та прискорення вирішення поточних, тактичних завдань. Заходи спрямовані на стимулювання розвитку продуктивних сил регіону, раціональне використання їх ресурсного потенціалу, створення нормальних умов для життя та праці людей, забезпечення екологічної безпеки.

1.2. Предмет і завдання науки

Регіональна економіка є новою галуззю в складі економічних наук, її формування, становлення та використання має важливе значення для України в умовах ринкових перетворень, коли роль регіонів у піднесенні економіки країни значно зростає.

Незважаючи на наявність певних напрацювань в цій науковій п лузі в сучасних умовах переходу економіки України до нових економія них відносин у суспільстві, формування ринкового середовища виникає необхідність в уточненні поглядів на склад, зміст науки, її зв'язкі з іншими галузями знань, використання положень науки для прискорення ринкових перетворень, піднесення ролі регіонів у стабілізації економіки України.

Об'єктом вивчення регіональної економіки як науки є регіон я" частина території країни, де проживає певна кількість населення, розташовані підприємства різних галузей господарства та різних форм власності, функціональні установи, що забезпечують нормальні умови для життя людей, їх праці, освіти, культури, спілкування.

Предмет економічних наук — висвітлення складу та змісту виробничих відносин людей. Предметом регіональної економіки є вивчення відносин людей у різних сферах їх діяльності на території певного регіону з врахуванням конкретного соціально-економічного та політичного устрою країни. Ця наука розкриває зміст, шляхи, напрями формування регіональних відносин у виробничій та соціальних сферах, досліджує розвиток продуктивних сил — матеріальної основи розвитку суспільства. Регіональна економіка як наука має визначити шляхи становлення економіки окремих територіальних формувань та обґрунтування принципових підходів до покращення умов життя та праці людей.

Соціально-економічні відносини на території певного регіону характеризуються надзвичайною складністю, формуються з врахуванням особливостей того чи іншого регіону, його географічного розташування, природних багатств, економічного потенціалу, розвитку продуктивних сил тощо.

Таке висвітлення предмету регіональної економіки дещо ширше, порівняно із існуючим в науковій літературі, де регіональна економіка розглядається як наукове направлення в економічній науці, яке ставить за мету розробку теоретичних основ раціонального розміщення підприємств та галузей, формування території збуту продукції, створення належних умов для розвитку урбанізованих територій.

Складовими частинами регіональної економіки як науки потрібно вважати: