Інформаційна підтримка прийняття рішення - це робота щодо перетворення "сирих" фактів на закінчений продукт аналітичної діяльності, який дає змогу передбачати чинники ризику, знижувати невизначеність ситуації та сприяти підвищенню раціональності ухвалених рішень. Інформаційна робота, на думку В. Плетта, містить три самостійні аспекти:
• 1. Вивчення наявного стану речей.
• 2. Вивчення можливостей.
• 3. Вивчення намірів [145, с. 93].
У післявоєнний період до цих аспектів було додано четвертий (синтезуючий) – моделювання ситуації та "програвання" можливих варіантів її розвитку на ЕОМ. За свідченням В. Терещенка, вже в 1967 р. в США дослідницькі групи вчених в університетах та спеціальних дослідницьких центрах розробляли близько 100 економічних та соціально-політичних моделей [176, с. 78]. До цієї роботи були залучені провідні американські вчені, зокрема лауреат Нобелівської премії професор В. Леонтьєв. Наявність моделей розвитку соціально-політичної та економічної ситуації в країні дає змогу систематизовано описати варіанти майбутнього і визначити потенційні наслідки альтернативних рішень, що суттєво підвищує якість управлінських рішень. Наявність моделей розвитку ситуації в інших країнах допомагає прогнозувати можливі ускладнення в міждержавних відносинах і планувати заходи щодо захисту національних інтересів своєї країни. Треба відзначити, що ефективність цих моделей можуть знижувати, на думку спеціалістів, такі чинники: недостовірність початкових припущень, обмежені можливості в отриманні необхідної для побудови й використання моделей інформації, висока вартість і великі витрати часу на побудову моделі та її інформаційну підтримку.
Спрощення реальної ситуації в моделі часто підвищує здатність особи, котра приймає рішення, до розуміння наявної ситуації, а також дає змогу використати досвід і оцінки експертів. Водночас існує проблема недостатнього розуміння користувачами отриманих за допомогою моделі результатів, що породжує опір і страх перед використанням моделі у практиці державного управління. Для розширення використання моделі рекомендують починати взаємодію з майбутніми користувачами на етапі визначення завдання побудови моделі і залучати їх до участі в конструюванні моделі.
Актуальність використання знань незалежних експертів у процесі прийняття державних рішень у кризовій ситуації зумовлена, з одного боку, надзвичайно високою ціною можливої помилки (наприклад, обмін ядерними ударами між США й СРСР внаслідок так званої "кубинської ракетної кризи" призвів би до обопільних жертв у сотні мільйонів осіб), з іншого боку – типовістю явища "групового мислення" (Groupthink) ОПР, яке призводить до зниження ефективності мислення, неадекватної оцінки реальності та ігнорування моральної "ціни" прийнятого рішення.
На думку американського психолога Ірвіна Дженіса, такі значні фіаско США, як непідготовленість до атаки на Перл-Харбор, ескалація війни у В'єтнамі, вторгнення на Кубу, можуть бути пояснені тим, що групи ОПР, які допустили грубі помилки, стали жертвами "групового мислення". Термін "групове мислення" І. Дженіс запропонував для позначення способу мислення, "яким люди користуються в тих випадках, коли пошуки консенсусу стають настільки домінуючими для згуртованості групи, що вона схильна відкидати реалістичні оцінки альтернативних способів дії" [68, с. 243-244]. У таких груп існує мотив уникання суворої об'єктивності щодо оцінки ідей своїх керівників і колег. "На зборах групи всі її члени товариські та прагнуть досягти повної згоди з усіх важливих питань, щоб ніякі суперечки або конфлікти не порушували затишної атмосфери, яку створює "ми-почуття" [68, с. 244]. Такі групи, пише І. Дженіс, часто виявляють жорстокість щодо зовнішніх груп або ворогів. Вони порівняно легко приймають рішення про бомбардування, яке призведе до великих жертв серед цивільного населення, задля шляхетної справи переконання ворожого уряду сісти за стіл переговорів. Члени групи можуть сповідувати гуманізм і високі принципи, водночас застосовуючи щодо зовнішніх груп негуманні та аморальні способи дії. Вивчивши документи (архівні протоколи засідань, записи неформальних розмов тощо) стосовно діяльності американських військових і цивільних посадовців вищого рангу, І. Дженіс виявив вісім визначальних симптомів групового мислення:
• 1. Ілюзія невразливості.
• 2. Раціоналізація.
• 3. Віра в свою моральну непохибність.
• 4. Стереотипи.
• 5. Тиск.
• 6. Самоцензура.
• 7. Ілюзія одностайності.
• 8. "Розумоохоронці".
• 1. Ілюзія невразливості. Більшість або всі члени згуртованих груп ОПР поділяють ілюзію невразливості, яка заспокоює їх перед зіткненням з очевидною небезпекою і викликає надмірний оптимізм та готовність піти на надзвичайний ризик. Через цю ілюзію вони не реагують на явні ознаки небезпеки. Наприклад, члени групи президента США Дж. Кеннеді без жодного критичного зауваження схвалили запропонований ЦРУ план вторгнення на Кубу, діючи на підставі помилкового переконання щодо можливості приховати відповідальність США за напад на Кубу. Навіть після того, як почався витік інформації про цей план, вони не замислилися над небезпекою падіння престижу США у світі [68, с. 246].
• 2. Раціоналізація. Члени згуртованих груп ОПР схильні до псевдораціонального пояснення подій, тому ігнорують попередження про згубність прийнятих ними рішень та іншу негативну інформацію, яка за умови серйозного до неї ставлення могла б змусити членів групи змінити своє бачення ситуації. Наприклад" восени 1964 р. деякі американські політики стверджували, що шести тижнів бомбардувань Соціалістичної Республіки В'єтнам буде достатньо для того, щоб в'єтнамці попросили мирних переговорів. Після того як цей та інші прогнози швидкої перемоги Америки не справдилися, група президента США А. Джонсона продовжувала політику ескалації, вважаючи, що варто докласти ще трохи зусиль (наприклад, дещо збільшити тоннаж бомб) - і виявиться, що обраний курс правильний. Члени групи вибирали з новин щонайменші підтвердження правильності обраного курсу або фантазували "правдоподібні" прогнози майбутньої перемоги, що не мали жодної фактичної підстави [68, с. 247-248].
• 3. Віра в свою моральну непохибність. Групове мислення пов'язане зі сліпою вірою в те, що своїй групі притаманна моральна непохибність. Ця віра дає можливість не обмірковувати моральні проблеми, що постають внаслідок прийнятих групою рішень. Наприклад, сумніви щодо морального аспекту вторгнення на Кубу були у двох впливових американських політиків – Артура Шлезингера-молодшого й сенатора Дж. Фулбрайта. А. Шлезингер, маючи заперечення щодо вторгнення на Кубу, не висловлював їх на засіданнях команди Кеннеді. Міркування Дж. Фулбрайта не обговорювалися і практично були проігноровані Кеннеді та його групою [68, с. 248].
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Основи конфліктології» автора Гірник А.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інформаційна підтримка прийняття державних рішень у кризових ситуаціях“ на сторінці 1. Приємного читання.
