Роль освіти у розвитку національної інноваційної системи

Економічна психологія

• аксіологічну – усвідомлення значущості для суспільства тих чи інших розробок, продукції, робіт, послуг, участь у формуванні особистісного ставлення до них, вибір поведінки на основі свідомої дії і відповідно до цінностей;

• інтегративну – орієнтація на дослідження в усіх сферах і галузях знань з метою отримання синергійного ефекту;

• регулятивну – встановлення норм і правил, які регулюють поведінку економічних суб'єктів;

• соціогуманітарну – розширення пізнання в освіті, культурі, мисленні, зміцнення здоров'я, укріплення духовності;

• виховну – формування суспільної свідомості та самосвідомості індивідів;

• захисну – охорона результатів інтелектуальної праці через їх використання у повсякденній діяльності.

Нерідко поняття "інтелектуальний ресурс" розглядається як сукупність знань, якими володіє суспільство, інтелектуальних здібностей членів суспільства, нематеріальних активів економічних агентів тощо. Відомі також тлумачення інтелектуального ресурсу як особливого наслідку створення інновацій людським капіталом чи інтелектуальною силою, який можна описати та ідентифікувати. При цьому ті інтелектуальні ресурси, що мають більший комерційний потенціал, дістають правову охорону і стають інтелектуальною власністю.

Також зустрічаються публікації, де сенс цього поняття розкривається за допомогою уніфікованої та загальновживаної термінології господарського обліку, з використанням понять інтелектуальних та нематеріальних активів, й тісно пов'язується з висвітленням проблем реалізації прав інтелектуальної власності та управління активами. Останні з викладених підходів до визначення інтелектуального ресурсу, на наш погляд, є досить близькими до тих, що вживаються у західній літературі, звідки воно й потрапило в науковий обіг.

Наведений спектр трактувань сутності поняття, що розглядається, свідчить про відсутність одностайності у поглядах й однозначності в його визначенні.

Зацікавленість проблемою інтелектуальних ресурсів і породженим нею різноманіттям теоретичних підходів пов'язують, як правило, з переходом найбільш розвинених країн до постіндустріального суспільства. Це суспільство приходить на зміну індустріальному виробництву і його досить часто позначають як економіку, засновану на знаннях (knowledge based economy), або простіше – як економіку знань (knowledge economy). На наш погляд, змішувати ці поняття неправомірно. Знання, а точніше їх виробництво і споживання, мають власну економіку, відмінну від сфери матеріального виробництва чи сфери послуг. Саме цей процес виробництва і споживання знань можна визначити як knowledge economy і виділити в самостійну галузь економіки або економічну дисципліну. Зовсім інша справа – виробництво благ, заснованих на знанні, що виступає при цьому як ресурс або фактор виробництва (knowledge based goods).

Економіка у широкому розумінні як властивий людям суспільний спосіб виробництва завжди була заснована на знаннях. Знання, енергія й організація – це в кінцевому підсумку ті первинні фактори, якими невід'ємно володіли і володіють люди. Все, що вони мають понад того: природні ресурси, знаряддя праці, суспільні інститути, – це все теж знання й енергія, але втілені в матеріальній, організаційній або інституційній формах.

Неошумпетеріанська школа надає фундаментальної значущості технологічним змінам. Її прихильники тісно пов'язують соціально- економічний розвиток суспільства зі зміною техніко-економічних парадигм. Значний внесок у формулювання цієї концепції зробили Г. Менш, X. Фрімен, Д. Досі, К. Перес-Перес та інші. В українській літературі ця ідея закріпилася під назвою "технологічний уклад".

Концепція техніко-економічної парадигми виходить з того, що технологічні зміни випереджають зміни в інституційній структурі держави, що є більш інертною через притаманний їй консерватизм інтересів. Досягаючи межі економічного зростання, господарська система набуває стану, коли взаємодія технічної та економічної сфер започатковує утворення нової технологічної парадигми, що знову змінює виробничу систему. Період, за який відбуваються кардинальні зміни в соціально- економічній структурі, і є періодом становлення техніко-економічної парадигми, яка відповідає новим принципам управління в різних сферах, які стають загальновизнаними для чергової фази розвитку. Це становлення має лаг 48-68 років, який відповідає довгостроковому коливанню "довгої хвилі Кондратьева". Зміна парадигми зумовлює радикальну зміну звичного типу інженерного та управлінського мислення і, відповідно, систем управління.

Техніко-економічна парадигма утворюється дією так званих ключових факторів і характером розвитку галузей виробництва протягом життєвого циклу цієї парадигми. Ключовий фактор парадигми – це нові технології і засоби виробництва, що впливають на зміну структури витрат, зменшують відносну вартість одиниці корисного ефекту, створюють нові продукти, що мають значне поширення на ринку, поліпшують якість традиційних продуктів. Техніко-економічні парадигми фактично є чинниками "довгих хвиль" М. Кондратьева. Тому, власне, їх нумерація йде від нумерації зазначених "довгих хвиль".

Виділяють шість таких парадигм (п'ять – реалізованих, шоста – майбутня, рік початку і кінця – позначає скоріше базову точку інтервалу часу), де ключовими факторами виступають:

• для першої довгої хвилі (1790-1850) – механізація праці у ткацтві;

• для другої довгої хвилі (1851-1895) – вуглевидобуток і паровий двигун;

• для третьої довгої хвилі (1896-1946) – чорна металургія;

• для четвертої довгої хвилі (1947-1989) – енергія (нафта разом з продуктами органічної хімії);

• для п'ятої довгої хвилі (1990-?) – мікроелектроніка;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна психологія» автора Бутко М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль освіти у розвитку національної інноваційної системи“ на сторінці 4. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет, завдання та структура економічної психології. Економічна поведінка

  • Історія виникнення та розвитку економічної психології

  • Економічна психологія в системі наук

  • Економічна поведінка прийняття рішень

  • Тема 2. Методи дослідження економічної поведінки

  • Основні типи поведінки індивідів

  • Мотиваційно-вольовий компонент економічної поведінки

  • Поведінкові особливості в кризових ситуаціях

  • Тема 3. Економічна психологія сприйняття грошей

  • Типи й акцентуації особистості в контексті використання грошей

  • Фактори, що впливають на ставлення до грошей

  • Ставлення до грошей у різних соціальних групах населення

  • Тема 4. Економіко-психологічні передумови розвитку підприємництва

  • Етика та ідеологія підприємництва

  • Психологічний портрет підприємця

  • Підприємець та менеджер: психологічні умови поведінки

  • Тема 5. Умови формування та розвитку трудового потенціалу: економіко-психологічні аспекти

  • Характеристика трудового потенціалу

  • Умови формування та розвитку трудового потенціалу

  • Фактори соціально-психологічного впливу на кадровий потенціал

  • Тема 6. Ринок праці

  • Структура, моделі та функції ринку праці

  • Методи регулювання ринку праці

  • Проблеми сучасного розвитку ринку праці в Україні

  • Тема 7. Психологія вибору професії

  • Адаптація до праці та фактори її мотивації

  • Планування кар'єри

  • Професіограма менеджера

  • Тема 8. Психологія споживача

  • Типові ефекти споживацької поведінки

  • Маркетингові дослідження поведінки споживачів

  • Тема 9. Фактори психологічного впливу на суб'єктів фондового та фінансового ринків

  • Психологія поведінки платників податків

  • Загальні психологічні закономірності поведінки на біржі

  • Тема 10. Інновації та їх прояв в економіці і психології

  • Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком

  • Роль освіти у розвитку національної інноваційної системи
  • Психологічні аспекти знаннєвої економіки