• розвиток системи бізнес-освіти за рахунок замовника, комерціалізація науки в галузі освіти;
• розвиток у вищій школі сучасних форм інноваційного підприємництва (технопарків, бізнес-інкубаторів, кластерів) як додаткового джерела її фінансування;
• підвищення якості освітніх послуг як можливість залучення інвестицій;
• банківське обслуговування вищої освіти та освітянської науки;
• широке використання нових освітніх та інформаційних технологій, удосконалення науково-методичного забезпечення навчального процесу, поліпшення якості підготовки фахівців і підвищення кваліфікації педагогічних кадрів у галузі інноваційної діяльності,
• здійснення на базі вищих навчальних закладів підготовки та перепідготовки кадрів у сфері інноваційної діяльності, що забезпечують зростання інноваційної активності закладів і комерціалізацію результатів наукових досліджень, а також розвиток системи підготовки менеджерів для інноваційної економіки.
У результаті реалізації зазначених заходів і пропозицій в Україні буде створено умови й досягнуто належного рівня підготовки фахівців із вищою освітою, що гарантуватиме конкурентоспроможність у світовій науковій спільноті; поліпшиться кадровий склад в організаціях науково-технічної сфери та вищих навчальних закладах, буде забезпечено збереження й розвиток провідних наукових і науково-педагогічних колективів, отримано нові науково-технічні результати, що сприятимуть переходові економіки країни на вищий технологічний рівень, а також поліпшенню екологічної ситуації та якості життя населення.
Прагнення України до становлення економіки знань як нового способу виробництва, який ґрунтується на домінуванні науки і техніки, розвитку високих технологій та наукомістких виробництв, потребує ефективного використання інтелектуального потенціалу. Інтелектуальний потенціал, на нашу думку, є сукупністю ресурсів, що характеризуються людським креативом з притаманними йому освітніми та кваліфікаційними характеристиками, раціональне використання яких у поєднанні з іншими науковими здобутками суспільства забезпечують досягнення нової якості економічного розвитку, високої якості життя людини, збереження навколишнього природного середовища для майбутніх поколінь.
Інформація і знання як вища цінність якісного суспільства не тільки позначаються на всіх сторонах життя суспільства, але й видозмінюють саму людину, трансформують систему цінностей. Кардинально змінюється погляд на працю як головне джерело суспільного багатства. Жива праця все більше еволюціонує в напрямку насичення її творчим змістом, інтелектуальною складовою. У цьому зв'язку інтелектуальний потенціал саме регіональних господарських систем набуває дедалі більшого значення і найближчим часом стане вирішальним критерієм оцінювання їх конкурентних позицій. Інтелектуальний потенціал регіональних господарських систем визначає сукупність їх інтелектуальних ресурсів господарського комплексу.
Інтелектуальні ресурси, інформаційно-інтелектуальні технології зумовили поширення творчої праці, що сприяло досить суттєвим зрушенням у формах власності, соціально-економічній та екологічній структурі виробництва загалом. Людина, її знання, освіченість і професіоналізм на новому етапі розвитку зумовили появу нової реальності – людського потенціалу, що сприяє розвитку й удосконаленню виробництва, значним змінам у його організації та функціонуванні.
Сутнісні характеристики інтелектуальних ресурсів з'явились у наукових дослідженнях кінця XX ст. і вживались поряд з близькими, релевантними поняттями "інтелектуальні можливості", "інтелектуальна власність", "нематеріальні активи" тощо. У вітчизняній літературі, як і в літературі інших транзитивних країн пострадянського простору, відсутнє чітке та однозначне трактування зазначеного поняття. Досить поширеними є визначення інтелектуального ресурсу з діяльністю людей у науковій сфері з урахуванням наявності права інтелектуальної власності. За інших обставин інтелектуальний ресурс трактується як своєрідна сукупність наукових знань, діяльності науковців, які є носіями знань і продукують їх своєю працею, та документальних об'єктів привласнення її результатів. Відомі тлумачення інтелектуального ресурсу як особливого наслідку створення інновацій інтелектуальною силою. який можна описати та ідентифікувати. При цьому ті інтелектуальні ресурси, що мають більший комерційний потенціал, дістають правову охорон) і стають інтелектуальною власністю.
Відомо, що цс поняття виникло зі спостережень за діяльністю наукомістких високотехнологічних компаній (knowledge companies), що функціонують у високорозвинених країнах. У середині 1980-х років з'явився новий напрям досліджень, предметом якого стало управління інтелектуальним капіталом компанії та використанням знань, що має на меті впровадження інновацій та створення нової вартості. Засновниками досліджень за вказаною тематикою стали професор університету Берклі (Великобританія) Девід Tic (David Тсссс) та шведські науковці Карл Ерік Свейбі (Karl Eric Sveiby) і Андрее Ріслінг (Anders Risling). Перший започаткував вивчення питань одержання користі (прибутку) від інновацій (Profiting from Tecnological Innovation), а другі – управління знаннями (managing knowledge).
Більш сучасні публікації з цієї тематики представлені роботами Па- тріка Салівана (Patrie Н. Sullivan), Чарльза Ехіна (Ehin Charles) та матеріалами світового конгресу з інтелектуального капіталу. У цих працях зосереджено увагу на компаніях, що працюють у галузях нових високих технологій та інформаційно-комункаційній сфері, для яких інтелектуальна власність є основним активом. На відміну від інших видів капіталу (грошового, основного тощо), інтелектуальний капітал не можна побачити, виміряти чи передати. Тим не менш, інтелектуальна власність має бути оцінена, господарюючим суб'єктам необхідно знати, де вона є, як інвестувати в неї та як з цього отримати зиск.
Інтелектуальніш потенціал спонукає до посилення реалізації базових функцій суспільного розвитку, до основних з яких слід віднести (рис. 5):
Рис. 5. Функції інтелектуального капіталу
• інформаційну – накопичення, систематизація і передача знань, умінь, навичок, інформації;
• пізнавально-гносеологічну – придбання знань про процеси та явища;
• перетворювальну – перетворення знань у нові результати інтелектуальної діяльності (інформація, продукти, послуги та ін.);
• науково-дослідну – організація і проведення наукових досліджень у економічній, науково-технічній, соціальній, духовній сферах суспільного життя;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна психологія» автора Бутко М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Роль освіти у розвитку національної інноваційної системи“ на сторінці 3. Приємного читання.
