Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком

Економічна психологія

Поняття розвитку є одним з фундаментальних категорій філософії, які відображають людське існування. Тому інтерес до осмислення сутності цього поняття і його видових проявів у всіх сферах діяльності людини буде зберігатися доти, доки буде існувати людство.

Організація інновацій у широкому значенні характеризує способи упорядкування та регулювання дій окремих особистостей і автономних груп робітників, орієнтовані на досягнення певних цілей щодо створення і реалізації в соціально-культурній, науково-технічній, виробничій, оборонній і економічній сферах діяльності людей інновацій будь-якого вигляду і спрямованості, різного ступеня новизни і складності, практичної цінності і ефективності, завдяки спільним і скоординованим діям. При цьому інноваційна діяльність характеризується винятковим динамізмом, високими темпами моральної застарілості отриманих результатів і, відповідно, появою й реалізацією все нових інновацій. Дуже важливо, що при цьому відсутня суворо пропорційна залежність між витратами праці і коштів та результатами, що досягаються.

Характерною особливістю систем організації інновацій є наявність і переважання в них невизначеності й ризику в досягненні цілей і кінцевих результатів.

У зв'язку з розподілом і кооперацією праці, множенням кількості та ускладненням інновацій на основі пізнання законів природи, розвитком суспільства і підвищенням його вимог до широкого впровадження у всі сфери життя ефективних технологій створення і використання інновацій все більш гострою стає необхідність забезпечення ефективної організаторської діяльності в інноваційних процесах. У свою чергу, це неможливе без чіткого уявлення завдань організації інновацій і без урахування особливостей конкретних сфер створення та використання інновацій. Під час вирішення конкретних завдань повинні використовуватися різні організаційні форми інноваційних процесів, включаючи ті або інші організаційні структури, способи їх побудови, функціонування та вдосконалення, методи забезпечення впровадження інновацій і оперативного управління ними.

Сучасна теорія і практика управління інноваційною діяльністю володіє великим різноманіттям форм і видів організації інновацій. Істотними ознаками для систематизації і класифікації видів організації інновацій є задачі, форми і способи виникнення організаційних рішень.

Одна з істотних особливостей інноваційного менеджменту полягає в тому, що в ньому важливе місце посідає неформальна організація, в якій спонтанно виникають внаслідок невизначеного характеру інновацій відносини між людьми і структурами у процесі виконання інноваційних проектів. Значні наукові і практичні результати в інноваційній сфері можуть досягатися у процесі неформального спілкування і співпраці вчених та фахівців, розвитку наукових шкіл і рухів, діяльності форумів, роботи симпозіумів і наукових конференцій.

Нові можливості неформальної організації інновацій пов'язані з розвитком сучасних інформаційних технологій і глобальних міжнародних інформаційних систем. У процесі управління інноваційною діяльністю важливого значення набувають фактори впливу на сприйнятливість ринку праці до інновацій. Аналіз практики управління показує, що підприємці частіше і швидше освоюють нововведення, ніж менеджери-управлінці, які не здійснюють активної інноваційної діяльності, навіть у випадку, коли є потреба у змінах і відомо про наявність нововведень. Отже, представники малого бізнесу є більш сприйнятливими до нововведень. Вони приділяють велику увагу визначенню реальних факторів, що сприяють чи перешкоджають проходженню інноваційних процесів, їх можна об'єднати в чотири групи.

Перша група – мотиваційне забезпечення інновацій – поєднує такі фактори впливу, які визначаються як такі, що стимулюють інноваційну активність особистості. До них відносяться: керівництво (підтримка і схвалення, взаємодія, зворотний зв'язок та ін.), морально-психологічний клімат у колективі, внутрішня та зовнішня вмотивованість працівників до нововведень. Мотиваційне забезпечення визначає саму появу творчого підходу в трудовій діяльності.

Друга група інноваційних детермінант умовно названа інноваційними ресурсами. Вона об'єднує такі фактори, як характеристики персоналу (знання і досвід співробітників підприємства, здібності у сфері поставленого завдання, кругозір тощо), матеріально-технічні і фінансові ресурси, а також комунікаційне забезпечення (науково-технічна інформація, інформація про стан справ тощо). Вона впливає на кількісні та якісні характеристики ідей, визначає багатоваріантність і селективність інноваційного процесу.

Третя група представлена організаційно-структурними факторами. До неї відносяться параметри організаційної структури, що мають ситуаційний вплив на інноваційний процес: рівень централізації, формалі- зованості і складності структури.

Четверта група – зовнішні фактори (зовнішньоорганізаційні фактори), до яких відносять: конкурентоспроможність, ступінь складності та неврівноваженості навколишнього середовища, рівень розвитку фундаментальних наук і, власне, здатність кадрового потенціалу адаптуватись до зовнішніх умов.

Сукупність цих факторів утворює модель сприйнятливості ринку праці до нововведень, яку в загальному вигляді можна зобразити таким чином:

де СП -сприйнятливість ринку праці до нововведень;

– фактори мотиваційного забезпечення інновацій;

– інноваційні ресурси;

– організаційно-структурні фактори;

– здатність адаптуватися до зовнішніх факторів.

У сучасних умовах формуються нові підходи до визначення змісту поняття "трудовий потенціал". Вони, насамперед, враховують відповідність вимог техніки й технологій здібностям і можливостям працівників, що дуже важливо в умовах інноваційної професійної діяльності. Трудовий потенціал (ресурси) доцільно розглядати як економічну категорію, що відображає потенціал здатності населення країни до інноваційної праці, який суспільство має у своєму розпорядженні на певний момент часу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Економічна психологія» автора Бутко М.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Предмет, завдання та структура економічної психології. Економічна поведінка

  • Історія виникнення та розвитку економічної психології

  • Економічна психологія в системі наук

  • Економічна поведінка прийняття рішень

  • Тема 2. Методи дослідження економічної поведінки

  • Основні типи поведінки індивідів

  • Мотиваційно-вольовий компонент економічної поведінки

  • Поведінкові особливості в кризових ситуаціях

  • Тема 3. Економічна психологія сприйняття грошей

  • Типи й акцентуації особистості в контексті використання грошей

  • Фактори, що впливають на ставлення до грошей

  • Ставлення до грошей у різних соціальних групах населення

  • Тема 4. Економіко-психологічні передумови розвитку підприємництва

  • Етика та ідеологія підприємництва

  • Психологічний портрет підприємця

  • Підприємець та менеджер: психологічні умови поведінки

  • Тема 5. Умови формування та розвитку трудового потенціалу: економіко-психологічні аспекти

  • Характеристика трудового потенціалу

  • Умови формування та розвитку трудового потенціалу

  • Фактори соціально-психологічного впливу на кадровий потенціал

  • Тема 6. Ринок праці

  • Структура, моделі та функції ринку праці

  • Методи регулювання ринку праці

  • Проблеми сучасного розвитку ринку праці в Україні

  • Тема 7. Психологія вибору професії

  • Адаптація до праці та фактори її мотивації

  • Планування кар'єри

  • Професіограма менеджера

  • Тема 8. Психологія споживача

  • Типові ефекти споживацької поведінки

  • Маркетингові дослідження поведінки споживачів

  • Тема 9. Фактори психологічного впливу на суб'єктів фондового та фінансового ринків

  • Психологія поведінки платників податків

  • Загальні психологічні закономірності поведінки на біржі

  • Тема 10. Інновації та їх прояв в економіці і психології

  • Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком
  • Роль освіти у розвитку національної інноваційної системи

  • Психологічні аспекти знаннєвої економіки