При його (Вернадського) "космічному" способі розуміння всесвіту, під прогресом розумівся не розвиток знання самого по собі, але розвиток ноосфери як змін біосфери і, тим самим, всієї планети як системного цілого. Психологія особистості ставала свого роду автоматичною роботою мозку як живої речовини біосфери.
Вона ставала енергетичним джерелом, завдяки якому твориться еволюція землі як космічного цілого.
Вернадський був засновником антропокосмізму, теорії, в якій природно-історична, природна (у широкому смислі - космічна), і соціально-гуманістична, людська, тенденція розвитку науки гармонійно зливаються в єдине ціле.
КІСТЯКІВСЬКИЙ Б. (1868-1920 pp.). Український (російський) вчений. Вчився в Київському, Дерптському, Берлінському, Паризькому університетах. З 1917 року - професор Київського університету.
Він виходив з необхідності нормативного обґрунтування соціального пізнання в цілому. Закон, що виводиться в гуманітарних (соціальних) науках, може бути використаний тільки в ідеальних конструкторах. Завдання соціального пізнання - виявлення норм та правил теоретичного мислення, практичної (моральної) діяльності та художньої творчості.
В теорії пізнання Кістяковського послідовно проводяться принципи анти психологізму, апріоризму та нормативності. Цілісний зміст культури визначаються безумовністю Справедливості, Істини, Краси, Віри.
ЗЕНЬКОВЕЦЬКИЙ В.В. (1881-1962 pp.). Український вчений. Закінчив Київський університет. Професор психології Київського університету (1915-1919 pp.). Професор філософії Белградського університету (1920-1923 pp.) Директор Празького педагогічного інституту (1923-1926 pp.). Професор Паризького богословського інституту (1927-1961 pp.) . Основні праці вченого:
"Проблеми психічної причинності" (1914 p.); " Соціальне виховання, його завдання та шляхи" (1918 p.); " Психологія дитинства" (1923 p.); "Проблеми виховання в світі християнської антропології" (1934 p.); "Російська педагогіка XX століття" (1960 p.).
На думку вченого, пізнання світу регулюється "світлоносною силою, що йде від Христа", вона ж створює пізнаючий розум, який повинен розрізняти Софію божественну (думку про Бога, "ідеї", концепцію світу) і Софію тваринну (думки про світ, "логоси", ідеї космічних процесів). Єдність тваринних "логосів" - світовий дух. Богопізнання можливе тільки серцем (як вершиною ієрархії душі), яке пов'язане з Богом, з основою світу. Серце як засіб розуміння Бога "спрацьовує тільки після подолання людиною наслідків первородного гріха - зруйнованої гармонії і єдності тіла, душі та духу, що можливе тільки під знаком хреста". В світі існує два види діяльності: "емпірична (причинна) - історичний час, зміна подій і т.ін. та субнаціональне (охоплює цільний цикл буття.).
КОСТЮК Г.С. (1899-1982 pp.). Народився в селі Могильному на Кіровоградщині у селянській сім'ї. Його здібності дуже рано були помічені і він був взятий на повне утримання в Колегію Павла Галагана - приватний середній навчальний заклад підвищеного типу, який діяв в Києві з 1871 року. В 19 років Г.Костюк працював вчителем в рідному селі. Він вчився заочно на філософсько-педагогічному факультеті Київського інституту народної освіти, продовжував працювати в сільській школі, викладаючи математику. В 1923 році вступив до аспірантури, де проводив дослідження з проблеми розумових здібностей та їх розвитку у дітей.
В 30-ті роки вчений стає одним з провідних психологів України. Він очолює кафедру психології Київського педагогічного інституту і психологічний відділ Українського науково-дослідного інституту педагогіки, інтенсивно розробляє актуальні проблеми загальної, вікової та педагогічної психології, історії та методології психологічної науки.
Важливою подією став вихід 1939 року під його редакцією оригінального вузівського підручника на українській мові; з 20 розділів 16 написав Костюк. В 1970 році під його редакцією був виданий навчальний посібник з вікової психології. Ці підручники поєднали в собі високий теоретичний рівень з чіткістю та доступністю викладення. Вони відіграли неоціненну роль в психологічній освіті на Україні.
В 1945 році професор Г.С.Костюк виступає ініціатором створення НДІ психології Наркому освіти (нині інститут психології ім. IX. Костюка АПН України). Протягом 27 років Григорій Силович був директором цього закладу. В основу діяльності інституту була покладена програма, розроблена Костюком.
З часом інститут став авторитетним центром фундаментальних та прикладних психологічних досліджень, а також підготовки психологічних кадрів вищої кваліфікації та координації наукової діяльності українських психологів.
В 1937 році вчений публікує статтю "Про індивідуальний підхід до учнів в навчальній роботі", де підкреслює необхідність ретельного врахування індивідуальної своєрідності кожної підростаючої особистості, дає вчителям рекомендації, які не втратили своєї значущості і зараз.
Костюк та його учні обґрунтовували задачний підхід до, дослідження, проектування та побудови діяльності (зокрема навчальної та педагогічної), сформували її понятійний апарат, організували конкретні дослідження і розробки в її руслі.
Найбільш важливий напрямок - вивчення закономірностей психічного розвитку, генезису здібностей, становлення особливостей, характеристики рушійних сил, детермінант і статей цих процесів; впливи, які стимулюють творчу активність.
В лабораторії Костюка було показано і доведено, що Цілеспрямоване, ретельно сплановане дослідження особливостей наочно-образного мислення дітей молодшого шкільного віку полегшує формування в них основ теоретичного мислення та наукового світогляду
Г.С.Костюк постійно відстоював самостійність психології як науки і одночасно необхідність її тісних зв'язків із суміжними дисциплінами. Ці тези виголошувалися ним в загальному вигляді, але й пристосовувались до конкретного матеріалу, виступали як методологічна настанова, що потребує чіткого визначення в проблемах психологічних аспектів, які досліджуються, і в їх співвідношенні з іншими аспектами.
* * *
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Історія психології» автора Жуков С.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Подальший розвиток психології (XVIII століття)“ на сторінці 7. Приємного читання.
