TextBook Церебротонік — людина з переважаючим розвитком нервової системи. Це худорлява людина, із майже відсутніми жировими і м’язовими тканинами, із крихкими кістками.
Згідно з У. Шелдоном, кожному з цих типів відповідають динамічні прояви індивідуальності, тобто типи темпераменту.
Так, вісцеротонік відповідає типу Ф, іноді С, дуже рідко Х та М. Соматотонік відповідає типам Х і С, майже ніколи Ф і М. Церебротонік — типу М, іноді — Х, майже ніколи Ф і С. Якщо визначати типи фігури за типами темпераменту, маємо таблицю:
| Тип темпераменту | Відповідні типи фігури | ||
| Типово | Можливо | Нетипово | |
| С | Соматотонік | Вісцеротонік | Церебротонік |
| Ф | Вісцеротонік | Соматотонік, церебротонік | |
| Х | Соматотонік | Церебротонік | Вісцеротонік |
| М | Церебротонік | Вісцеротонік, соматотонік | |
Відзначимо, що в концепції У. Шелдона передбачається наявність проміжних типів фігури, а також тип гармонійний (коли всі види систем розвинені однаково). Звернемо увагу на те, що цю концепцію не слід розуміти спрощено, мовляв, анатомія тіла детермінує тип темпераменту, тобто М завжди худорлявий. Насправді, і тип темпераменту, і тип фігури визначається причиною, яка формує їх — гуморальною системою організму, що тісно пов’язана із генетичною програмою.
Наскільки концепція У. Шелдона відповідає дійсності? Неодноразово проводилися масові дослідження (участь декількох сотень людей), у них виявляли тип темпераменту, тип фігури, при цьому обирали відносно «чисті» типи і порівнювались тип темпераменту із типом фігури. Виявили, що деякі співвідношення існують, проте вони мають статистичний характер. Про що це свідчить? Наприклад, дослідження ста виражених Ф дають нам 90 вісцеротоніків і по п’ять соматотоніків і церебротоніків, — це було б блискуче підтвердження концепції. Але якщо б розподілення було по 30—35 людей — провал. Насправді, отримали середнє значення: більшість (40—50) справжні вісцерото-ніки, по 20—25 соматотоніки і церебротоніки. Це означає, що насправді співвідношення є відносним та виявляється лише на великому статистичному матеріалі, але не відносно кожної окремої людини. Тобто, вісцеротонік може мати будь — який із типів темпераменту, як і інші два типи. Усе ж таки зазначимо, що деяка статистична схильність має місце, і є можливість стверджувати, що якщо, наприклад, перед нами вісцеротонік, то скоріше за все він Ф або С, і з малою вірогідністю — Х і М.
Таким чином, концепція У. Шелдона підтверджується частково. Нервова система, хоча й тісно пов’язана зі всіма іншими системами, відчуває на собі гуморальні впливи, проте всі її якості достатньо автономні та з анатомо-фізіо-логічними якостями організму пов’язані, але не тісно.
Порівняння концепцій темпераменту Гіппократа, Г. Айзенка, І. П. Павлова та У Шелдона. Загальне співвідношення між ними можна визначити таким чином: Гіппократ завдяки своїм спостереженням виділив і описав чотири типи темпераменту: С, Ф, Х, М. Г. Айзенк, використавши складну математичну процедуру факторного аналізу, у цілому підтвердив фактичну реальність цих чотирьох типів. При цьому виділив два більш глибоких психологічних фактори, результатом сполучення яких було виділено такі типи: інтроверсія—екстраверсія і стабільність—нейротизм.
І. П. Павлов на основі вивчення якостей нервової системи виділив три основні, сполученнями яких обумовлені типи темпераменту: сила—чуттєвість, урівноваженість—неврів-новаженість, рухливість—інертність. У. Шелдон на основі вивчення типів фігури, пов’язаних із гуморальними особливостями організму, виділив три типи фігури: вісцеро-тонік, соматотонік, церебротонік і спробував їх пов’язати з чотирма типами темпераменту, однак співвідношення виявилося слабким.
Таким чином, типи темпераменту можна вважати наявними, їх реальність підтверджується концепціями Г. Айзенка та І. П. Павлова. Основу темпераменту на фізіологічному рівні складають якості нервової системи, які були виділені І. П. Павловим, а на власне психологічному рівні — два глобальних психологічних фактори, які були виділені Г. Айзенком. Пошук основ темпераменту на більш глибокому рівні — гуморальному, пов’язаному із фігурою, привів до виявлення слабкого статистичного впливу на темперамент, а також співвідношення між двома глобальними психологічними факторами Г. Айзенка і якостями нервової системи за І. П. Павловим залишаються в цілому невизначеними.
22.5. Проблема відносної цінності різних типів темпераменту
Правомірно поставити запитання: який тип темпераменту кращий? Чи всі вони рівноцінні в тому сенсі, що кожен тип має як свої позитивні якості, так і недоліки, і вони в кожному випадку врівноважують один одного?
Насамперед, слід підкреслити таке: темперамент — одна із багатьох особливостей людини, далеко не головна. Якщо людину оцінювати, то це мають бути такі її складові, як характер, інтелект та інші змістовні прояви. темперамент пов’язаний лише із динамічними проявами. З цієї точки зору більше ціниться порядна людина, навіть неврівнова-жений або занадто чуттєвий, ніж аморальний, зі спокійними проявами низьких якостей. Тому питання про кращий тип темпераменту ставиться за умови відмови від ціннісних характеристик людини, тобто лише тоді, коли люди ніби усереднюються. тоді залишаються лише варіації їх динамічних проявів.
На питання цінності різних типів темпераменту існує дві відповіді. Можна назвати завдяки ранжуванню якостей кращий і гірший тип. Згідно з другим усі типи рівноцінні, порівнювати їх за якостями не має сенсу.
Проаналізуємо першу точку зору. Припустимо, типи темпераменту нерівноцінні. При цьому, одностайно фаворитом є тип С, гіршими — Х і М, а Ф займає проміжний ступінь. Як обґрунтування можна навести такі аргументи:
1. І. П. Павлов, вивчаючи якості нервових процесів, відзначав, що в більшості випадків перевага виявляється на боці нервової системи сильної (проте не чуттєвої), урівноваженої (проте не неврівноваженої), рухливої (не інертної). Поєднує в собі ці три якості, на думку І. П. Павлова, саме тип С, тому він є довершеним типом. Інші типи в деяких ситуаціях дають неадекватну реакцію на відміну від С.
2. Неодноразово проводились різноманітні опитування, де людям пропонували з декількох коротких описів людей обрати той психологічний тип, із яким вони хотіли б приятелювати, задавали питання, а саме: які якості вони б змінили в собі. Люди часто (проте не завжди) обирали собі в друзі С, якості для змін були частіше характерні для М і Х.
3. За даними різноманітних соціометричних опитувань, за відповідями на питання «З ким із співробітників, однокласників тощо ви виконали б певну роботу або провели вільний час?» помітну перевагу мають С.
4. відомо, що серед людей, що виконали насильницькі дії, найчастіше були Х, рідко Ф і М, проте С займають проміжне місце. При аналізі конфліктів виявили, що найчастіше винуватцем виступає Х.
Таким чином, з урахуванням усіх сукупностей цих даних, дійсно, можна вважати, що С має деяку перевагу перед іншими типами.
Обґрунтуємо другу точку зору, яка стверджує рівноцінність усіх типів темпераменту.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Психологія. Підручник» автора Прокопенко Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина VI. Індивідуально-психологічні особливості людини“ на сторінці 14. Приємного читання.