Розділ «3. Вибери сам собі пригоду (вві сні)»

Ми могли б краще судити про людину з її снів, ніж з її думок.

Меню снів

«Що б ви хотіли побачити вві сні цієї ночі?» Цю просту фразу Дітц, один із божевільних персонажів роману «Море-океан» Алессандро Барріко[37], щодня ставить іншому персонажеві, з яким бажає зустрітися вві сні. А й справді, кому — на заздрість багатьом — не хотілося б мати можливість вибирати зміст своїх нічних вигадок?

Інша істота, з якою можна порозмовляти, щоб ночі були цікавішими, — це добре відома любителям англійського фольклору маленька фея на ім’я Королева Меб. Подейкують, буцімто вона зазвичай проїздить у ліщиновій шкаралупі через носи сплячих людей і навіває їм різноманітні сни: гонорари — адвокатам, нові парафії — священикам і цілунки в губи — дамам. (Певна річ, цей стислий опис феї неможливо порівняти з Шекспіровим у його неперевершеній трагедії «Ромео і Джульєтта».)

Якби ми потрапили до роману «Сон пана судді» аргентинського письменника Карлоса Гамерро[38], то мусили б схрестити пальці, щоб не опинитися в мозку дона Урбано Педернери, судді Маліуеля. Цей персонаж переслідує й засуджує тамтешніх мешканців за те, що ті чинять у його снах, незалежно від того, як ці люди поводяться вдень.

Насправді під час розподілу снів комусь щастить більше, комусь менше. Одні борються з видіннями, що переслідують їх від ночі до ночі, або терплять та оживляють свої найпотаємніші страхи. Іншим приходять до голови чудові думки, які роблять їх переможцями. Ще в інших уві сні здійснюються їхні найзаповітніші мрії.

Розбудіть мене, будь ласка!

Кошмарний сон. Цього слова бояться діти, і не лише діти: óбрази, персонажі, дії, емоції та інші елементи утворюють у нашому мозку досконалу картину, що змушує нас сполохано прокидатися, після чого нам хочеться плакати або волати про допомогу. Нерідко в цьому ми можемо звинувачувати кінематограф. Адже ця індустрія створила незліченну кількість фільмів жахів, які (особливо якщо ми дивимося їх перед сном) змушують нас прокидатися серед ночі з моторошними відчуттями.

Коли йдеться про кошмарні сни, ми одразу згадуємо Фредді Крюгера, знаменитого персонажа стрічки «Кошмар на вулиці В’язів» (або інакше «Кошмарний сон», бо саме під такою назвою вона відома в наших широтах). Людям зі слабкою пам’яттю і тим, хто надто молоді, щоб устигли познайомитися з фільмом, коли він щойно вийшов на екрани, нагадаємо, що Фредді — серійний вбивця, якого мешканці містечка спалюють живцем. Аби помститися, йому не спадає на думку нічого кращого, як убивати одного за одним сплячих членів родин, винних у його смерті.

У наші дні сага про Крюгера може видатися навіть комічною, оскільки більшість цих серій була знята в 1980-ті роки і рівень зйомок та акторської гри був не з найкращих. А проте свого часу вони не раз слугували причиною кошмарних снів і здатні робити це й далі з дитячою аудиторією. Отже, панове батьки, майте на увазі: краще утриматися від вечірнього перегляду разом з дітьми цих чудес кінематографу, якщо не хочете, щоб удосвіта вас розбудив переляканий плаксивий голосок: «Я не можу спати, мені сняться кошмари».

Кобилиця ночі

У багатьох мовах кошмарні сни асоціюються з лихими істотами. Це продемонстрував Хорхе Луїс Борхес в одній із семи лекцій, які він прочитав 1977 року в театрі «Колізей» і які згодом були опубліковані під промовистою назвою «Сім вечорів». У цих текстах він згадує інкубів, римських демонів, які тиснуть на груди сплячим людям, навіваючи їм бентежні сни, та їхніх грецьких братів у перших, ефіальтів, що діють у той же спосіб.

Дійшовши до своєї улюбленої англійської мови, Борхес начебто погоджується з етимологами, які виводять слово «nightmare»[39] від латинського словосполучення «niht maere», що означає «демон ночі». Однак водночас він згадує дослівний переклад терміна — «кобилиця сну» — й нагадує про літературні образи в Шекспіра та Віктора Гюго, який в одній зі своїх поезій повертається до цього значення й уживає вираз «le cheval noir de la nuit» («чорний кінь ночі»). І справді, на картині «Кошмар» швейцарського художника Йоганна Генріха Фюсслі[40] зображена спляча жінка, на грудях якої вмостився демон, а з-за завіси до кімнати зазирає кобилиця[41]. Наприкінці лекції Борхес кидає нам виклик: «А раптом кошмарні сни — це шпарини до пекла? А раптом у кошмарних снах ми буквально перебуваємо в пеклі?» Ну, як тут спокійно спати! Чи ні?

На щастя, вчені не схильні так усе драматизувати і вживають визначення подібне до того, яке міг би запропонувати кожен з нас: «Поганий сон, що викликає такі сильні почуття, як страх, жах, туга або печаль». Він може мати й інші емоційні складові, приміром гнів. Так це принаймні тлумачить PubMed Health — база даних медичних та біологічних публікацій Національного центру біотехнологічної інформації США[42].

Як і більшість снів, кошмари виникають у REM-фазі. Зазвичай вони починають з’являтися в дитинстві (нехай підведе руку той, хто малим не бачив кошмарних снів!) і на цьому етапі є нормальним явищем. Крім того, жінки потерпають через них більше, ніж чоловіки. Часто вони з’являються після якоїсь прикрої події (приміром, переходу до іншої школи чи переїзду до нового помешкання, хвороби або будь-якої ситуації, що хоч і здається буденною, проте спричиняє значний стрес).

У дорослому віці кошмарні сни є формою боротьби з таким стресом і повсякденними страхами. Але стережіться! Існують ще й інші обставини, через які ночами нас можуть навідувати демони. Приміром, якщо ми йдемо на якусь вечірку й уживаємо багато алкоголю або якийсь наркотик. У ці хвилини нам, може, й весело і ми почуваємося душею компанії, однак, коли надійде час сну, наш мозок може зіграти з нами кепський жарт і запроторити в найстрашніші ситуації. Смачна й тривна вечеря також може спричинити моторошні сни, так само як і хвороба, що супроводжується високою температурою. І цілком імовірно, що кошмари виникатимуть частіше, якщо нам дошкуляють розлади сну, туга, тривога або депресія.

Їхні далекі родичі — нічні кошмари, в яких також домінує страх. Найбільше потерпають через них діти від 3 до 7 років, які в першу третину ночі прокидаються в поту, важко дихаючи. Проте ці страхи, на відміну від кошмарних снів, з’являються у не-REM-фазі й не запам’ятовуються в усіх подробицях.

Кандидатами є...

Як завжди, іронічний Оскар Вайлд закидав оптимістам: «Вони обіцяли нам, що сни можуть ставати дійсністю. Але вони забули додати, що кошмарні сни — це також сни». Щоб пояснити, чому виникають ці специфічні сновидіння, дослідники запропонували різні моделі.