Розділ «2. Таємні послання, притлумлені бажання, хімічні розряди, коди для виграшу в лотерею... На що пристанемо?»

Навіть найнесподіваніший сон — це загадка, що приховує якесь бажання або його протилежність — страх.

Давніші за Біблію

Колись дуже далеко й давно (а це інший спосіб мовити, що то сталося далеко) у великій єгипетській державі близько трьох тисяч років тому батьки, Яків та Рахіль, любили Йосипа над усіх синів своїх і, мабуть, саме через те одинадцять братів ненавиділи його. Якось, спонуканий бажанням зробити власний внесок у такий блискучий розвій родини, він не вигадав нічого кращого, як побачити сон, буцімто його сніп зачав уставати серед поля, а братові снопи вклонялися йому. А потім ще й сонце, місяць та одинадцять зір вклонилися йому.

І тоді зчинилася буча. Його звинуватили в зарозумілості й продали в рабство, і служив він царедворцеві фараоновому, аж поки опинився у в’язниці. Однак, здається, цей юнак, окрім того, що бачив дивні (й дещо мелодраматичні) сни, мав хист їх тлумачити. А товариші по ув’язненню — фараонові пекар та чашник — знічев’я оповіли Йосипові свої сни, і той попередив їх, що за три дні одного з них повісять, а другого — звільнять. Мовлено — зроблено. Вірніше: вві сні побачено, витлумачено, справджено.

Через деякий час фараонові наснилися два дивні сни, в яких він бачив семеро колосків здорових та добрих і семеро тонких та спалених вітром, а ще семеро корів гарного вигляду й ситого тіла, а тоді семеро корів бридких виглядом і худих тілом. А що звільнений з в’язниці чашник згадав про Йосипів хист, фараон вирішив випустити хлопця з в’язниці, і Йосип пояснив фараонові, що настануть сім літ достатку і треба скористатися з того й збирати збіжжя, бо потім ­настануть сім літ посухи і не буде нічого, крім запасу, що вони назбирають. І знову збулися його слова, і піднявся Йосип над єгипетським краєм. І, як це було в одному з найперших його сновидінь, брати вклонилися йому.

Як ви вже здогадалися, докладна версія цієї історії міститься в Книзі буття Тори чи то Старого Заповіту (на вибір читачів), а її кінематографічну версію можна побачити в анімаційному фільмі «Йосип, цар сновидінь», приквелі стрічки «Принц Єгипту» великого Стівена Спілберга.

Про пає, бáку та інших посередників

Не тільки в Біблії ми зустрічаємо багато (вельми багато) згадок про важливість снів. Ці нічні пригоди спрадавна пробуджували цікавість дуже різних народів і культур.

У грецькій міфології Сон мав тисячу синів, і всі вони були крилаті, бо мусили швидко діставатися з одного краю землі до іншого та роздавати сновидіння. Найвідомішим з-поміж них був Морфей, слава якого дійшла до наших днів і який мав навіювати сни та прибирати в них людської подоби.

Для гуарані[24] сни також можуть бути одкровеннями та джерелом знань. Посередники між надприродним світом і світом людей тлумачать їх за допомогою так званих пає[25], тобто ворожінь. Подейкують, нібито під час пригод, що відбуваються вві сні, духи напучають їх, як вилікувати хворобу, де знайти родючіші землі, як перемогти ворожих воїнів і навіть повідомляють ім’я дитини, яка має народитися.

Своєю чергою представники народу тоба в Гран-Чако[26], як і чимало інших тубільних народів, вважають, що вві сні душа відокремлюється від тіла. Цим вони пояснюють утому, яка іноді відчувається після сну: пустотливі душі можуть подорожувати так далеко, що повертаються лише через добу, і тільки тоді тіло відновлює свої сили.

Певма (pewma), або сон у мапуче[27], також сприймається як подорож, яку здійснює ам (am) — дух чи то аналогічне душі ефірне тіло, — аби предки та інші сили природи могли передати йому свої знання. Навіть сьогодні мапуче вдаються до такої щоденної соціокультурної практики: щоранку члени сім’ї переповідають одні одним свої видіння, розмірковують про їхні значення й спрямовують дії сновидця, вдаючись неодмінно до допомоги тлумача снів — pewmatufe.

Якщо ми перенесемося на інший край світу, де люди сплять, коли ми працюємо, нам стануть у пригоді бáку (baku) — істоти японської міфології (хоча походять вони з Китаю), чия повинність полягає в тому, щоб пожирати погані сни. Саме так: людина, якій сниться кошмар, може звернутися до цих послужливих створінь, аби ті трохи його пожували, і кошмарний сон зникне. Вони такі популярні (і недаремно), що навіть з’являються в «Покемоні» (поширеній відеогрі, а згодом анімаційному серіалі).

Охоронці сну

Поза різними космогонічними уявленнями про сни, що існували, існують та існуватимуть в історії людства, один невролог розвинув доволі складну теорію, покликану пояснити, як виникають сни й чому нам сниться те, що сниться. Звичайно, ми маємо на увазі Зигмунда Фройда, чия теорія несвідомого мала й має приголомшливий успіх у нашому, такому схильному до психоаналізу, суспільстві[28].

Перенесімося, однак, до Австрії кінця ХІХ — початку ХХ століття, коли цей лікар занотував власні сновидіння й сни своїх пацієнтів задля того, щоб виробити теорію інтерпретації снів. 1899 року публікація книжки під такою назвою не мала того резонансу, на який Фройд сподівався: жодне наукове видання не рецензувало її, нечисленні коментарі в пресі були негативними, і минули роки, перш ніж йому вдалося продати скромний наклад у 600 примірників.

«Поволі їдеш — далеко будеш», — кажуть знавці, й, здається, вони мають рацію. Адже в середині ХХ сторіччя теорія Фройда про природу та значення снів убралася в силу. Ба навіть більше: чимало його ідей входять до нашого щоденного слововжитку, були запозичені театром, кінематографом, образотворчим мистецтвом і літературою та навіть спричинилися до появи мистецьких течій, як це сталося з багатьма авангардистськими виражальними засобами: досить згадати важливість сну, позасвідомого та «ірраціонального» в сюрреалізмі чи дадаїзмі.

У своїй книжці Фройд стверджує, нібито кожен сон є справдженням якогось незадоволеного в години неспання бажання, що прибирає іншої подоби. Адже сни являють ганебні, бентежні й глибинні бажання, які утворюють їхній прихований сенс.

Однак вони не з’являються ні з того ні з сього, буквально. Цей блискучий медик доводить, що наш мозок має захисний механізм цензури або стримування, який дозволяє нам виразити ці неприйнятні імпульси (які, прокинувшись, ми пригадуємо у видозміненій та химерній формі) і водночас уникнути душевної тривоги, яку міг би викликати прямий прояв такого несвідомого бажання. Зрештою, не так вже й просто визнати, що ми хочемо спати з власною матір’ю, батьком, опікуном чи куратором. Тому Фройд називає сновидіння «охоронцями сну».