Розділ «Відкрийте для себе інформаційний портал сну»

Допитливий розум людини не може існувати без інформації так само, як шлунок без їжі. Інформація живить, мотивує, надихає, веде по життю. Коли зникає інформаційна інтрига, переривається й зв’язок з життям. Дефіцит інформації (тобто стрес, страх), нудьга, депресія вбивають так само, як голод. Інформація весь час потребує обробки: необхідно впорядковувати потрібне, структурувати важливе, відновлювати втрачене, утилізувати зайве. Людині здається, що вона з цим справляється свідомо, але це лише міф. Ми приймаємо набагато більше інформації, ніж переробляємо та усвідомлюємо. Сигнали поступають як ззовні (від соціуму), так і з середини (від тіла), а ще від генома, індивідуального і колективного несвідомого, родової пам’яті, інтуїції тощо. Її обробка будить почуття та переживання, продукує мисленнєву діяльність, формує безліч асоціативних зв’язків, тобто створює додаткову інформацію на інформацію. Біти інформації проходять через людину, не фіксуючись її свідомістю. Потрібен надзвичайно потужний комп’ютер, аби кожну секунду стискати мільйони біт до дуже маленьких розмірів усвідомленого. (Порівняйте об’єми: щонайменше 10 млн біт на секунду сприйнятої інформації зводиться до 2—16 біт на секунду усвідомленої.) Тому природа не лишила нас напризволяще і вмонтувала в механізм сну і сновидіння чудовий інструмент обробки інформації, за допомогою якого можна принаймні зорієнтуватися в найважливішому. Отже, для здорового та повноцінного існування психіці людини, як і її тілу, щоночі доводиться відвідувати своє СТО — «ремонтну майстерню» сну.

Про цю дивовижну здатність снити та «зводити кінці з кінцями» у власних інформаційних архівах і йдеться в книжці Д’єго Калба та Ани Морено «Сон. Наука сну, або Пробудження після неспокійної ночі». Автори в живому розмовному стилі (мабуть, так легко, в натхненній бесіді, і створювалася сюжетна канва книжки) описують серйозні дослідження, роздумують над загадками та діляться з нами своїм баченням феномена сну та сновидіння. Діляться так, щоб кожен зрозумів та визнав значення цього геніального психічного пристосування.

Людині, звичайно ж, не байдуже знати, що вона робить уві сні, адже на це йде третина дорогоцінного часу життя. Однак складно повірити, що сон — це таке ж повноцінне функціонування нашого «я», як і після пробудження. Проблема саме в інформації, її надлишковість, перекіс та суперечності якраз і ліквідовує сон. Від того, як відбудеться нічне перезавантаження, залежить наше самопочуття та активність (інформація — це форма існування енергії). Тому не так денні здобутки, як нічний відпочинок гарантує активність, добрий настрій та відчуття щастя. Безсоння ж та нічні кошмари здатні зіпсувати не тільки сприйняття реальності, а й відібрати розум, а відтак — життя.

Колись, коли «хліба й видовищ» було не так багато, людство тішилося зі своїх снів, дослухалося до них і навіть, спираючись на них, приймало доленосні рішення. Можу припустити, що для психічної рівноваги то була «золота доба». Сновидінню дивувалися, вірили, уві сні печалилися, прощалися з рідними, доопрацьовували залишки денних переживань і уважно слідкували за своїми снами. Тепер, коли увагу людини поневолюють тисячі біт інформації, їй не до сновидінь, і навіть не до сну (людство хронічно недосипає, від чого й хворіє). Її свідомість займають інформаційні іграшки, відмовитися від них досить складно. Тож для багатьох основним змістом життя стає миготіння електронної точки на екрані телевізора, комп’ютера чи модного гаджета. Їм зазвичай не до снів, тому на них чатує виснаження — виснаження не тільки фізичне, а й душевне, а відтак духовне.

Для більшості з нас психіка річ безтілесна. Нею послуговуються, щоб вижити та добути матеріальні вигоди. Вона, як окуляри, через котрі можна бачити, не помічаючи їх. Та не помічати — означає не зважати. Отже, ми скоріше поступимося душевною гармонією, ніж потребами свого соціального «я». Тобто добитися визнання, слави, грошей та ін. — це в першу чергу, а жити в реальності (не в минулому чи в майбутньому), чути та приймати себе, позбавитися своїх страхів та обмежень, відчути себе цілісним — це, може, й в пріоритеті, але тільки на словах. Рідко хто розуміє, як цього досягати на практиці. Ось для того, аби людина не луснула від інформаційного передозування зовнішньою інформацією, хитромудра природа й поставила запобіжник у вигляді сну та сновидіння і тепер самостійно, поза нашою свідомістю, вирішує, як балансувати наші дефіцити в інтересах душі, а не хибного «я».

Попередити стан душевного зубожіння може символічна постать архетипічної Феї Сну, Управителя Сновидінь, Сновидця (К. Юнг), Охоронця Снів (З. Фройд), субособистості, яку варто було б одухотворити у своєму внутрішньому просторі кожній освіченій людині. За цим міфічним фігурантом стоїть мудрий менеджер з обробки інформації, який кожної ночі сортує та приводить в порядок арсенал пережитого, аби на ранок людина була в змозі сприймати нове по-новому. Його присутність у свідомості допомагає з більшою чуйністю ставитися до свого стану, переживань та відчуттів, швидше орієнтуватися в тому, як натрапити на джерело ексклюзивної енергії і натхнення. Крім буденної «адміністративної» роботи, Охоронець Сну не гребує доповідними записками у вигляді сновидінь, у яких за допомогою алегорій та символів повідомляє про основні вектори напружень, подолання яких істотно просуває в розумінні. Щоб прочитати послання, варто вступити з ним у діалог, тільки-но сон стане центром уваги людини.

Контактувати зі своїми враженнями — це не розлад, як може здатися, а принцип існування психічного. У нашому внутрішньому діалозі багато таких уявних партнерів по комунікації, з якими ми вирішуємо, що і як нам робити, обговорюємо плани та мотивації. Ось і з Управителем Сновидінь варто подискутувати на ранок на предмет того, яке послання сьогодні отримано та що воно має значити. Особливо це потрібно зробити тоді, коли сон «зачепив», запам’ятався, прокручується або згадується ще кілька разів потому. Не можете розібратися самостійно — йдіть до психолога. Він допоможе розшифрувати символи та зрозуміти іносказання «згущень, зміщень та проекцій», закладених в сновидіння. Тлумачення сновидінь за допомогою звичних для наших бабусь сонників в інформаційну епоху вже застаріли та добряче дискредитували себе. Аякже, змінюється свідомість, змінюється й символіка.

Психотерапевтична практика якістю сну цікавиться досить активно. В основному щоб виключити органічні порушення фізичного та психічного здоров’я, попрацювати з ПТСР — посттравматичним стресовим розладом, персевераціями (лат. perseveratio — наполегливість, завзятість) — стійким повторення емоцій, відчуттів, діяльності тощо. Вони приносять кошмарні сновидіння, в яких сновидні переживання супроводжуються реальним відчуттям страху в тілі. Сновидіння може злякати так, що почнеться справжня паніка, з якою людині не так легко впоратися. Шокові переживання, нав’язливе запам’ятовування теж можуть піднести сюрприз тим, хто потрапив в складні ситуації АТО, ДТП, переслідування, пережив так звану соціальну смерть, нищівну критику, сором, приниження тощо. Наприклад, людина, що потрапила в ДТП, повернулася до нормального життя та вночі протягом значного часу переживає цю катастрофу ще й ще раз. У такому стані їй протипоказано сідати за кермо, бо психічна рана не загоюється, відтак існує ймовірність неадекватно зреагувати на схожу дорожню ситуацію.

Однак практика психотерапевтичної роботи свідчить і про інше: Охоронець Снів часто зцілює психічну рану, попри свідому волю людини. Доводилося бачити чимало випадків, коли вдень люди оплакували свої печалі (розчарування, втрати, розлучення та інші негаразди), а вночі тішилися в снах з тієї ситуації (раділи за померлого, якому добре ведеться в потойбіччі, завзято поверталися до тих моментів, коли добре усвідомлювали, що вони не пара, зберігали достоїнство в ще більш патових ситуація та ін.). Тут рани психіки погоїлися, хоча людина й не бажала цього визнавати. Взагалі сон для чималої кількості людей залишається єдиною можливістю хоча б уві снах бачити (сліпим), чути (глухим), повноцінно функціонувати тим, що втратили таку можливість.

Сьогодні психологи навчилися проникати в сновидіння і змінювати їх так, як вважають за потрібне. Для роботи з подібними випадками психологи мають дуже дієвий інструмент, заснований якраз на тих-таки механізмах переробки інформації під час сну, метод десенсибілізації та опрацювання травм рухами очей (ДОТРО), за Френсін Шапіро (Eye Movement Desensitization and Reprocessing). Техніка ДОТРО допомагає реабілітувати людей після пережитих травм, утилізувати емоційно-афективний компонент важких переживань, переробити та трансформувати їх і додати ресурсу, тобто вивести людину з душевного піке.

Аналіз сновидіння є обов’язковим атрибутом роботи в будь-якому з відомих психотерапевтичних підходів. Зміст сновидіння може бути найрізноманітнішим: особистісно-історичним, ексклюзивно-індивідуальним або архетипічним. Однак у багатстві змістів можна прослідкувати кілька звичних сюжетів сновидінь, які сняться чи не кожному з нас. Це сюжети пов’язані: 1) з перевірками та складанням іспитів; 2) запізненням на літаки, поїзди тощо; 3) переслідуванням, де сновидець, як правило, жертва переслідування; 4) вселенськими катастрофами, потопами, землетрусами тощо. Такі сни свідчать про високий рівень тривоги та невротичність сновидця. Подібні сюжети сняться тоді, коли людина переживає не кращий період свого життя. Охоронець Снів прагне розрядити тривожний радикал, і йому це вдається — тривога зникає разом з тривожним сновидіння.

Гірше, коли сновидіння, замість того щоб забутися, фокусує на собі увагу не тільки зранку, а й протягом дня. Нагадуючи про себе, Охоронець Снів настійливо рекомендує звернути увагу на сновидіння, що несе якесь дуже важливе послання для людини. Згадуючи такі сновидіння, можна відчути, що вони, як багатосерійні фільми, розвивають сюжет від серії до серії. Такі повторні сновидіння варто обов’язково розшифровувати. Так Охоронець Снів підкреслює серйозність і нагальність їхньої інформації.

Сновидіння сняться, але не привертають до себе уваги тоді, коли людина перебуває у згоді з собою і своєю життєвою ситуацією: робить те, що подобається, спілкується з тими, з ким їй комфортно, в її житті домінує любов і прийняття. Якщо ж її душевні (неусвідомлені) енергії розходяться з енергіями, яких від неї вимагає її життєва си­туація, то Охоронець Снів через символіку сновидінь пробує повернути людині її сутнісні смисли, намітити вектор подальшого розвитку.

«Ми створені зі сновидінь», — повторюють психологи за Вільямом Шекспіром. Вони доводять, що під час сну спрацьовують ті ж самі емоційні механізми, що й вдень. Отже, вночі ми продовжуємо творити свою самобутню реальність так само, як і вдень. Чому ж людство, що сьогодні так прагне віртуальних задоволень, не насолоджується віртуальністю нічних переживань? Чому ми не приймаємо віртуальних подарунків долі, завдяки яким можна прожити цікавіше, яскравіше, ширше? Де ще, як не уві сні, можна знімати геніальне кіно, писати прекрасні вірші, сміливо виступати зі сцени, дружити з кінозірками та спілкуватися з відомими людьми? Сновидіння — творча лабораторія, в якій не буває посередності, бездар чи ледарів. Вона відкрита для всіх, і, можливо, те, що наснилося одного разу, стане реальністю в недалекому майбутньому. Так бувало в житті багатьох людей, які прислухалися до своїх сновидінь.

Розмова про сон і сновидіння завжди на часі, адже людство починає забувати, як це «спати й вигравати», вгадуючи щасливе число, партнера для життя чи реалізуючи ідею, яка вперше з’явилася уві сні та відкрила золоту жилу натхнення й творчості. Нинішній прагматизм вбиває прадавню здатність людини вибудовуватись із середини, передбачати події власного розвитку та прогрес взагалі. Тому є сенс ще й ще раз нагадати, що сон — це інформаційний портал не тільки в лоно власної душі, а й у час і простір інформаційної матриці світу, яка сама себе трансформує. Нехай же дослідження Д’єго та Ани зроблять взаємодію з нею більш усвідомленою та ефективною.

Світлана Васьківська,

кандидат психологічних наук