Розділ «3. Вибери сам собі пригоду (вві сні)»

Як ми вже зазначили в попередньому розділі, психоаналітична модель розглядає сни як вираження притлумлених бажань, що прибирають іншої подоби. Кошмари — це сни тривоги, які з’являються, коли животрепетний притлумлений зміст прокладає путь до свідомості. Іншими словами, виражається вві сні в (надто) прямій формі, а оскільки ці óбрази нам добре знайомі, вони викликають у нас таку тривогу, що ми прокидаємося.

Інше пояснення стверджує, що пацієнти, котрим сняться кошмарні сни, відчувають моменти тривоги, яка перевтілюється й виражається у цих вельми специфічних сновидіннях. Отже, кошмарні сни є свідченнями найсильніших емоцій, що нас непокоять; особливо це стосується людей, які пережили серйозну травму, байдуже — нещодавно чи давно.

Згідно з моделлю симуляції загроз, кошмарні сни — це віртуальні вияви того, як би ми діяли, якби опинилися в реальній небезпеці. Ці лихі сни допомагають нам активно засвоювати такі відповіді, а отже, дозволяють удосконалити наші навички, щоб уникати довколишніх загроз. Під цим кутом зору кошмарні сни розглядаються як адаптаційна перевага, що готує нас до небезпек цього світу, і тому ми їх бачимо. Чимало досліджень вказують, що дітям, які постійно стикаються з ризиками і насильством, сниться більше загроз, ніж дітям, котрі зростають у комфортній та безпечній атмосфері.

Вчені, як завжди, пропонують широкий спектр опцій, але зрештою наше запитання, ймовірно, залишалося б у силі: чому нам сняться кошмарні сни? Однак, на щастя, в цьому випадку виробили модель, яка поєднує різні точки зору й пропонує нам лише одну відповідь.

Перемогу здобуває...

Учені, які запропонували об’єднуючу модель, стверджують, що ми набуваємо пам’ять страху — швидку та адаптаційну, — яка дозволяє у майбутньому уникати помилок, здатних наразити нас на небезпеку. Це виробляється завдяки спонуці, що асоціюється з відповіддю на страх. Приміром, щоразу, побачивши шприц, ми знаємо, що, коли нам зроблять укол, буде боляче. Ми ніякі не ясновидці, а просто пам’ятаємо, що, коли побачили шприц уперше, нас укололи і нам було боляче. А оскільки той, хто обпарився молоком, плаче, побачивши корову, не дивно, що, стикаю­чись знову з цією спонукою, діти кричать і хвицаються ногами ще до того, як шприц піднесуть до них.

У кошмарних снах активується саме ця пам’ять страху, нерозривно пов’язана зі стресом або негативними подіями емоційного плану, такими як втрата роботи чи бійка з кимось. Як і чимало інших навичок, цю пам’ять легко набути, але позбутися її вельми складно, бо вона вимагає, щоб ми асоціювали певну специфічну спонуку з новою відповіддю. Щоб усунути таке специфічне сполучення пам’яті зі страхом, потрібна участь складної мережі нейронів, розташованих у різних зонах мозку (в тому числі в лімбічних, паралімбічних і префронтальній). Ці структури регулюють емоції, коли ми не спимо, але так само й коли спимо, і містять образ емоційної спонуки та асоційовану з нею відповідь на страх.

Хоч би як багато моделей намагалися їх пояснити, кошмарні сни існують (чи існували) споконвіків. Вони дошкуляють навіть мишеняті Міккі. У короткометражних стрічках «Нічний кошмар Міккі» та «Безумний лікар», створених у 1932-му й 1933 році відповідно, знамените мишеня переслідують ці похмурі видіння. У першому фільмі Міккі сниться, буцімто він одружений з Мінні і після народження їхнього першого сина з’являються сотні маленьких мишенят, які руйнують дім, а він не може нічого вдіяти. Тлумачення цього сну ми, звичайно, залишимо психоаналітикам.

У другій стрічці лихий лікар викрадає Плуто, а коли Міккі намагається врятувати приятеля, за ним женуться численні кістяки, врешті-решт його прив’язують до ліжка й різні електричні пили вже готові розрізати мишеня на шматки. Добре в кошмарних снах мишеняти те, що вони щоразу завершуються його обіймами з вірним і лагідним псом. І принаймні залишають нам промінчик надії, якщо ми дивимося їх перед сном.

Погашене світло запалило їхню уяву

В історії науки та мистецтв існує вдосталь оповідок про те, як сни допомогли розв’язати певні задачі. Одна з найвідоміших розповідає, що на створення теорії відносності Альберта Айнштайна надихнула низка побачених 1905 року снів, у яких він подорожував простором верхи на блискавці.

А ще подейкують, нібито дещо раніше, 1869 року, в Росії Дмітрій Менделєєв побачив уві сні, як хімічні елементи скупчуються в таблицю, утворивши вертикальні та горизонтальні ряди, і це надихнуло його на створення знаменитої періодичної системи.

Фрідріх Август Кекуле[43] — ще одна людина, якій пішло на користь те, що вона поклала голову на подушку. Сталося це 1885 року, коли він вивчав структуру молекул. Як і в усіх дослідженнях, деякі речовини уперто не хотіли розкривати свою внутрішню будову, однак не змогли протидіяти творчій силі REM. В одному з тих своїх численних снів, у яких він бачив ланцюги атомів і молекул, хімік угледів змію, що кусала власний хвіст, а тоді, обернувшись на коло, почала швидко крутитися. Прокинувшись, учений зрозумів, що відкрив молекулярну структуру бензолу.

Однак не лише фізика й хімія завдячують своїм поступом світові нічних видінь нашого мозку. Пол Маккартні зізнався, що мелодія Yesterday прийшла до нього вві сні. А щойно розплющив очі, розповідав музикант, він увімкнув магнітофон і зіграв її на роялі, щоб не забути. Втім, музична чіткість мелодії дещо сполохала його: він злякався, що це якась пісня, яка вже існує. Відтак Маккартні зачекав кілька тижнів, а тим часом розпитував різних людей з музичного середовища, чи вона, бува, їм не знайома, і лише після цього її оприлюднив.

Любителі літератури також багато чим завдячують хвилям PGO та їхній появі у REM-фазі. Роберт Льюїс Стівенсон розповідав, що в «чарівному кошмарному сні» — за словами самого письменника — йому привиділася центральна сцена роману «Химерна історія доктора Джекіла і містера Гайда». Це означає, що під простирадлом він витворив ту мить, коли Джекіл приймає наркотик, який перетворює його на похмурого Гайда, втілення зла.

Дружина письменника, почувши його відчайдушні крики, розбудила чоловіка, який став докоряти їй, мовляв, вона урвала його натхнення. Втім, зародку ідеї виявилося достатньо: Стівенсон узявся до справи й написав один із тих романів, які найкраще змальовують двоїстість добра та зла, що співіснують у кожному з нас.

А оскільки ми говоримо про кошмарні сни, зло та деякі жахіття, то можемо згадати й знаменитий роман Мері Шеллі[44] «Франкенштайн, або Сучасний Прометей». Від свого народження в 1818 році безіменне чудовисько, яке Віктор Франкенштайн створив під час ризикованого експерименту, мало безліч версій у театрі, художніх і навіть анімаційних фільмах. Їх є удосталь на будь-який смак, але правда полягає в тому, що це симпатичне (чи не дуже) чудовисько вперше з’явилося вві сні його авторки.

Ти наснився/наснилася мені минулої ночі

Сни такі цікаві, оскільки вводять нас у примарний, вигаданий світ, який створюємо ми самі, не дотримуючись жодних правил, які б обмежували нас чи вказували, щó бачити вві сні, а що — ні. Ми вільні робити, що заманеться, навіть те, на що фізично не здатні, або те, що обов’язок, воля чи мораль забороняють нам чинити. Саме так з’являються еротичні сни, і хоча прийнято казати, нібито дійсність перевершує найкращу вигадку, на цьому полі сни затято б’ються за першість.

Бачити вві сні іншого, іншу чи багато інших чоловіків або жінок не обов’язково означає зраду або невірність. Чи означає? Принаймні вони не з тих повідомлень, що відкриваються очам, коли перевіряють есемески. У цих фантастичних снах ми в різних ситуаціях утішаємося товариством знаменитої особи, яка нас дуже приваблює й заради якої — аби тільки ще раз її побачити — ми ладні дивитися нудні безсюжетні фільми.